Безглузді основи жахливої війни
Original: PUTIN’S LEGEND – Ukrainian University Club
Тимоті Снайдер
Два з половиною роки тому Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, поклавши початок найбільшій війні, яку світ бачив з 1945 року.
Незважаючи на те, що російські лідери пропонували різноманітні фальшиві виправдання для своєї незаконної агресивної війни, непослідовне пояснення Владіміра Путіна було ідеологічним: Росія — стародавня держава, а Україна — історично російська земля.
Скористаємося цією неповною річницею, щоб розглянути цю претензію.
Ювілеї захоплюють уяву, особливо круглі. Повнота років і краса чисел спокушають нас міфами про вічність і добро. Але історія, на відміну від легенди, складається з уривків, шматочків, речей, які ми розуміємо наполовину і прагнемо осягнути щораз краще.
Це одна з причин, чому мало хто з істориків бореться з позолоченими міфами, які Путін висунув про давнє минуле, найвідомішим у своєму довгому есе у 2021 році, а потім у нудному інтерв’ю з Такером Карлсоном у 2024 році (на обидва посилання наведені нижче).
Стикаючись із магічним мисленням диктаторів, історики почуваються не на своєму місці, скажімо, як гравець у бридж, якого запросили судити про престиж, або хірург, найнятий доглядати за восковими фігурами.
Путін закоханий у легенду. З історичної точки зору це дуже знайоме: нові режими, такі як путінський, шукають компенсації в міфах давнього походження.
Ідея Путіна про Росію, його виправдання вбивства сотень тисяч людей, його раціоналізація його спроби знищити Україну як народ — усе це тримається на дуже знайомій казці: ми були тут першими. Ці історії, як правило, є повною брехнею, від «ми» до «були», «тут» і «перший». Так і для Путіна.
Але історії повторюються так часто, що набувають свинцевої правдоподібності, як погана звичка. Щоб їх скинути, потрібно трохи попрацювати. Отже, ось!
Легенда починається з одного незрозумілого випадку, який Путін зрозумів як доказ існування та довготривалості російської держави: «Давним-давно було місто під назвою Новгород, населене людьми, які не могли ладнати між собою. Цей сварливий народ, слов’яни, запросив трьох братів вікінгів, відомих як руси, прийти і правити ними. Прихід варягів започаткував непорушну традицію російської «централізованої держави».
За його словами, у Путіна історія із середньовічної хроніки «Повісті временних літ», ймовірно, початку ХІІ століття. Чернець (чи монахи) у Києві, який склав цей текст, чув про прихід варягів, відомих як Русь, зі Скандинавії, який відбувся близько чотирьохсот років перед тим. Протягом наступних століть різні частини розбіжних скандинавських кланів заснували, захопили та втратили контроль над кількома містами у Східній Європі. Монах або монахи, які їх знали, намагалися пояснити, чому київська частина скандинавського правлячого клану, досі відомого під назвою Русь, була важливішою за інші клани в інших місцях.
«Повість минулих літ» — одне з десятків корисних середньовічних джерел, які торкаються скандинавів у Східній Європі, в яких поєднуються казки та корисна інформація. Ці тексти слід читати критично і разом, а також разом із знахідками археологів і нумізматів, які працювали в цих місцях. Далі я буду це робити.
* * *
Перш ніж аналізувати легенду, яку любить Путін, було б корисно викласти всі твердження, які вона містить і які він з неї виводить, деякі з яких є явними, а деякі прихованими – речі, від яких слухач може відвернутися. історія вірить, навіть якщо вони ніколи не викладені.
1.Було місто під назвою Новгород, коли прийшли варяги, відомі як Русь.
2. Були три брати вікінги.
3. Вікінги прийняли запрошення та мирно й довго правили.
4. Жителі цього міста були в певному сенсі росіянами, тому що вони були слов’янами.
5. Ці вікінги також були в певному сенсі росіянами, оскільки вони називали себе «Русь».
6. Існування етнічної групи в місті більше тисячі років тому означає право правити сьогодні диктатором, який називає себе іменем, яке він також асоціює з цією етнічною групою.
7. Існування правителів цієї етнічної групи понад тисячу років тому означає право правити сьогодні диктатором, який називає себе іменем, яке він також асоціює з цими правителями.
8. Події в одному місці понад тисячу років тому виправдовують існування та дії трансконтинентальної імперії, яка веде загарбницьку війну проти сусідньої держави.
9. Існує алгоритм, за допомогою якого ми можемо виправдати репресії та війну сьогодні невідомими, далекими подіями.
10. Цей алгоритм відомий диктаторам, які розповідають, здійснюють репресії та розв’язують війни.
Викладені таким чином, твердження розкривають свій магічний характер. Навіть якби заяви 1–5 були абсолютно правильними, моральні та політичні інтерпретації, які Путін пропонує в претензіях 6–10, є нелогічними та огидними.
Саме через такі «міркування» мало хто з істориків візьметься безпосередньо за Путінську легенду. Це не має нічого спільного з історією — зі збором доказів, з підтвердженням гіпотез, з висуненням розумних аргументів на основі джерел і традицій тлумачення. Це претензія на владу, єдиний сенс якої виникає в самій владі. Це насправді все, що потрібно сказати.
Зрозумівши це, історики можуть піти далі й зауважити, що фактичні твердження (1–5) є нісенітницею. Справді має сенс робити це лише в конструктивному, а не в деструктивному дусі, намагаючись розкрити щось про те, що ми насправді знаємо про ранньосередньовічну Скандинавію та Східну Європу, і як ми це знаємо. Саме в такому дусі я буду продовжувати. Розглянемо кожну вимогу по черзі.
1. Було місто під назвою Новгород, коли прийшли варяги, відомі як Русь.
Не було. Новгород ще не був заснований на момент приходу русів на території сучасної північно-східної Русі. Він був заснований приблизно через чверть тисячоліття. (Він також ще не був заснований, коли вікінги вперше почали претендувати на Київ, який уже існував і, ймовірно, контролювався хозарами.)
Новгород привабливий для російського міфу тим, що він існує зараз і був у той час, коли писали ченці. Але його не існувало на час подій, про які розповідали ченці. Але це лише початок глибокої неправдивості історії.
Ось що ми знаємо. Торговці зі Скандинавії були присутні навколо водойми, яку ми зараз називаємо Ладозьким озером, у шостому столітті. Приблизно в середині VIII століття вікінги, які називали себе Руссю, заснували торговий центр на місці, яке російські археологи називають Ладогою, але самі вікінги називали Альдейг’я.
У сховищі в Ермітажі в Санкт-Петербурзі зберігається бронзова фігура з Альдейджі в перші дні: Одін із двома своїми воронами. Це сучасне свідчення, подібне до інших постатей зі Скандинавії, і одне з тисяч, говорить нам більше, ніж пізніші літописи про час, місце та людей.
Центр влади, пов’язаний з Альдейг’я, ймовірно, називався Руським каганатом. Ми вважаємо, що це було названо так через тогочасні свідчення: записану зустріч між руськими емісарами та королем франків.
Приблизно через століття після заснування Альдейджі вікінги, відомі як Русь, заснували інший торговий центр, який вони назвали Холмгар∂, а росіяни пізніше назвали Городищем.
Місто Новгород, у свою чергу, було засноване більш ніж через сто років після цього і приблизно за милю. Це не мало нічого спільного з першою зустріччю русів і місцевих жителів. Він не міг цього зробити, оскільки його тоді не існувало.
2. Були три брати вікінги.
Це інший вид претензій. На основі археологічних свідчень можна з великою впевненістю показати, коли були засновані скандинавські руські міста, такі як Альдейг’я та Хольмгар∂, і мати досить хороше уявлення про те, хто там жив і якими заняттями займалися.
На цій підставі, звичайно, не можна спростувати, що колись було три брати вікінги. Причини не вірити цьому твердженню є іншого роду, вони виникають у результаті вивчення політичного міфу та його структур.
Число 3 має глибоке значення в індоєвропейських історіях про походження світу. Згідно з Тацитом, стародавні германські народи (чия культура передувала культурі германських вікінгів) вірили, що бог землі мав сина, і цей син мав трьох синів, і ці три сини заснували всі інші народи. Сам Одін був одним із трьох братів. У часи вікінгів заселення нових (з точки зору вікінгів) земель систематично виправдовувалося історією про прибуття трьох братів, зазвичай синів або онуків Одіна. Таким чином клан вікінгів, який мав владу, виправдовував свою позицію та своє право контролювати землі (і корінне населення). «Повість минулих літ», яка по суті є однією сагою серед багатьох інших, відтворює цей стандартний троп скандинавських саг.
Варто підкреслити, що історія про трьох братів завжди про те, чому скандинави отримують можливість правити іншими людьми. Збереження тропу «трьох братів» є нагадуванням скандинавського панування. Це її сенс.
3.Вікінги прийняли запрошення та мирно й довго правили.
У цій нісенітниці допомагають як літературний, так і археологічний методи. Не потрібно вивчати ранні легенди, щоб зрозуміти, що історія із «запрошенням» є підозрілою. Аж до теперішнього часу армії загарбників стверджують, що вони прийшли лише на запрошення людей, чиї землі вони зараз займають.
Сучасні росіяни повинні бути особливо чутливими до цього, починаючи з вторгнення більшовиків до Польщі в 1919 році, радянського вторгнення в Польщу в 1939 році, окупації Варшавським договором Чехословаччини в 1968 році, радянського вторгнення в Афганістан в 1979 році, російського вторгнення в Грузію в 2008 році, і російське вторгнення в Україну в 2014 році були виправдані нібито запрошеннями зсередини країни, в яку вторглися.
Стародавні скандинави також знали цей трюк, і історія про те, що їх «запросили» до регіону Альдейг’я та Холмгар∂, на території сучасної північно-західної Росії, є очевидною колоніальною казкою. Він не лише вигаданий, його метою було заперечити (а не підтвердити) свободу волі місцевого населення.
Утворенням, яке має на увазі Путін, був Руський каганат. Назва Русь стосувалася скандинавського роду; термін «каган» для позначення правителя скандинави запозичили у хозарів, своїх партнерів у работоргівлі. Вікінги були в цьому районі, щоб сприяти торгівлі на південь арабським сріблом. Основним товаром, яким вони торгували, були спочатку хутра, а потім раби.
У період, про який йде мова, вікінги, відомі як руси, розуміли систематичні рабські набіги на цю територію, вбиваючи дорослих чоловіків, а потім продаючи жінок, хлопчиків і дівчаток у рабство. Центр влади навколо Альдейг’ї та Холмгар∂ мав свій підйом і крах. Або на нього напали інші скандинави, або його викликали місцеві повстання народів, які піддалися набігам рабів, або, можливо, і те, і інше. Руський каганат, здається, розпався приблизно у 870 р. Русь та інші скандинавські торговці залишалися активними, торговельні центри відроджувались і засновувалися нові міста, але перша руська держава, здається, закінчилася тоді.
4. Жителі цього міста були в певному сенсі росіянами, тому що вони були слов’янами.
Тут літературну критику треба звертати не до «Повісті минулих літ», а до самого Путіна. Він насправді ніколи не каже, що люди в регіонах Альдейг’я та Холмгар∂ були росіянами; він помилково вважає, що вони були слов’янами, і має на увазі російську ідентичність, стверджуючи, що їхні дії заклали основу «централізованої російської держави». Це, звичайно, хитрість.
Абсурдно уявити, що росіяни існували 1200 або 1300 років тому, і Путін уникає цього абсурду, вставляючи своїх уявних росіян мовчазним натяком. Тому треба чітко сказати: росіян не було ніде в світі ні 1200, ні 1300 років тому. Не було жодного поняття російського народу.
Резервна позиція полягала б у тому, що ці люди були слов’янами і, отже, в певному сенсі проторосіями.
Інакше працює історія: немає природного, неминучого прогресу від людей, які розмовляли мовою 1200 або 1300 років тому, до культурної ідентичності чи політичних режимів сьогодні.
Але навіть якщо хтось вірить у цю політичну магію, і навіть якщо хтось вірить, що люди, які розмовляли слов’янською мовою 1200 чи 1300 років тому, якимось чином були праросіянами, все одно є велика проблема. Люди, які тоді проживали на цій території, загалом не розмовляли слов’янськими мовами. В основному це були фіни, а не слов’яни.
У цьому відношенні фіни, здається, були найважливішою групою не лише в регіонах Альдейг’я та Холмгар∂, але й у всій території сучасної північно-східної Росії, включаючи сучасну Московську область. (Міста Москви в той час, звичайно, не було.)
5. Ці вікінги також були в певному сенсі росіянами, оскільки вони називали себе «Русь».
Тут ми знову стикаємося з неявним твердженням, яке підкріплюється семантичним трюком. Зараз існує країна під назвою Російська Федерація, яка названа на честь попередньої країни під назвою Російська імперія, яка була названа на честь вікінгів, які називали себе Руссю, або на честь середньовічних центрів влади, заснованих русами, першим з яких була Руський Каганат.
В іменах є сила, як і в ювілеях і круглих числах. Якщо ті люди звалися Руссю, чи вони були росіянами? Ну, ні. Першими були руси. Російська імперія була названа на честь їх приблизно через тисячу років після їх появи. Назви заплутують речі, але вони не повинні збивати з пантелику нас.
Іншим європейським правителям у той період неважко було встановити, хто такі руси: це були шведи. За віршами й оповіданнями, які вони співали й писали, за слідами, які залишили на своїх могильниках, руси були однозначно скандинавами. Правда, на них вплинули народи, з якими вони контактували: фіни, балти, араби, булгари, хозари, слов’яни. Це був період глобалізації Скандинавії, і руси були частиною дослідницького імпульсу, який охопив чотири континенти.
У VIII-IX століттях руси були скандинавськими торговцями і родами. Пізніше, коли частина русів осідала все далі на південь, наприклад у Гнєздево, Чернігові та Києві, скандинави зміцнювали свій елітний статус, одружуючись із скандинавами зі Скандинавії, ставлячись до них як до союзників і друзів, а також поширювали скандинавську культуру та ділилися нею.
Після розпаду Руського каганату іншим русам вдалося створити ще один центр влади, значно пізніше, у Києві. Тепер замість того, щоб співпрацювати з хозарами, вони захоплювали їхні землі та центри данини. Руси (чи інші скандинави) також побудували перші міста в інших частинах Східної Європи, наприклад, у районі навколо Москви (якої, звісно, на той час не існувало).
Після розповіді своєї глибоко неправдоподібної легенди про Новгород, наступним кроком Путіна є цитування «Повісті временних літ» про Київ. Особа або люди, які написали цю сагу, мину показати, що руський правитель Києва був найважливішим князем у регіоні. На час написання літопису Новгород таки існував, тож виникла історія, яка пов’язувала ці два місця й показувала перевагу Києва.
Історія розповідає про те, що варягу з Новгорода вдалося взяти Київ, видавши себе торговцем і обдуривши наївних місцевих правителів. У момент свого тріумфу цей вікінг народив дитину і проголосив, що дитина за кров’ю є справжнім правителем країни. Після цього неймовірного перебігу подій, коли вікінг з оповідання проголосив Київ «матір’ю міст руських», трохи мови треба було, щоб запевнити людей у дванадцятому столітті, що тодішні правителі Києва повинні домінувати над іншою Руссю в інших містах.
Можна було б провести такий самий аналіз цієї історії. На час написання «Повісті временних літ» ще не було Росії. Росіян не було. Були клани скандинавів, які називалися русами, які змагалися за домінування, з містами та емпоріями, які піднімалися і падали. Частиною цього конкурсу була розповідь початку ХІІ ст., яка описувала прихід русів до Києва, історичну подію початку Х ст.
Русь справді прибув до Києва, але не так, як розповідає історія. Варяги в історії не могли прийти з Новгорода, оскільки на той час, коли руси почали заселяти Київщину, Новгород ще не був заснований. Це було значно пізніше, коли обидва міста справді існували, у часи літопису, коли скандинави в Києві хотіли виправдати і власний родовід, і власне панування. Історію можна зрозуміти лише в цих термінах. Інакше це просто комічно.
Дитяча річ смішна; жоден вікінг ніколи не йшов на війну з немовлям напоказ, і жоден вікінг не мав ідеї про королівську династію, спадкоємцем якої буде дитина. Гра «Одягання» — це вигадана стратегія, знайома зі скандинавських саг, а також із тогочасних візантійських військових історій. Навіть якщо ігнорувати всього цього легендарного та абсурдного персонажа, час подій піддається сумніву через записані дати народження та смерті розумного вікінга з гардеробу та портативного малюка Вікінга.
Герой київської повісті, кмітливий шафер вікінг, відомий як Хельгі (або Олег чи Олеґ українською або російською) — персонаж напівміфічний. Немає підстав вважати, що він представляв новгородську династію, оскільки Новгорода ще не існувало, а Руський каганат перестав існувати. Цілком ймовірно, що якщо він взагалі приїхав, то Хельгі прийшов із Гнєздового, яке на той час було суперником Чернігова та Києва. Helgi означає «герой», і цей Helgi є одним із десятків, які наповнюють середньовічні скандинавські історії. Вважається, що цей Хельгі помер, виконавши складне пророцтво, пов’язане з його конем, історія, яка проявляється в багатьох північноєвропейських місцях.
Київського інциденту не могло статися, не сталося, і навіть якби він стався, не мав би жодних наслідків для нинішньої війни. Насправді не варто докладати зусиль, щоб далі наголошувати на питанні про Київ, не в останню чергу тому, що достовірність київської історії, яка є нульовою, залежала б від достовірності попередньої оповіді про Новгород, яка дорівнює нулю.
Ви можете зрозуміти, чому історики вагаються займатися всім цим. Те, що робить Путін, не має нічого спільного з історією як дисципліною. Він займається побудовою легенди, яка базується на інших легендах. І кожне його речення настільки багате різного роду помилками, що потрібні сотні слів, щоб пояснити всю неправоту!
І, сприймаючи історію серйозно, історик побоюється, що зробив її серйознішою. Це те, що я назвав «танцями зі скелетом» у своїй книзі «Реконструкція націй», де я не заохочую цього. Я роблю це тільки зараз, оскільки і міф, і війна зберігаються, і люди (навіть за межами Росії) наполегливо виправдовують війну міфом.
Зосередившись на фундаментальній легенді, від якої залежать усі інші, я сподіваюся показати, що сама структура порожня.
Правила інтерпретації минулого, встановлені Путіним, не можуть бути прийняті. Це не що інше, як фантазія, яка слідує за силою. Це найважливіший момент. Якщо ми визнаємо, що тирани мають рацію, починаючи війни через вигадки братів і немовлят, через історії, які навіть не є неправильними, тоді кожен окремий куточок світу піддається вторгненню, а весь міжнародний правопорядок є недійсним.
Навіть якби ми прийняли те, як Путін думає про минуле, чого ми абсолютно не повинні робити, це призвело б до зовсім іншого висновку, ніж він думає. Найкращі здогади давно померлих монахів не є міцною основою для сучасної державності. «Повість минулих літ» не може зробити те, що від неї вимагає Путін.
Якщо для того, щоб існувати сьогодні, держави повинні довести свій давній родовід і свою тривалу етнічну та політичну історію, тоді Путіну доведеться визнати, що немає підстав для існування сьогоднішньої Російської Федерації.
Якби Путін дотримувався власної логіки, він би не вторгся в Україну, а віддав би європейську Росію Фінляндії чи Швеції.