Старший науковий співробітник Інституту фізики НАНУ Антон Сененко дотепно прокоментував привітання президента України В. Зеленського з нагоди Дня науки. Тут є над чим замислитися:
З теплотою в серці хочу відзначити привітання працівників науки з боку нашого Президента Володимира Олександровича Зеленського, що він особисто написав цієї суботи.
Воно мене настільки розчулило, що сльози щастя та емоції не дозволяли мені 2 дні висловитись з цього приводу.
Однак, реверанс в бік глави Держави – як хороший твердий сир: чим довше його тримаєш при собі, тим більш витонченим стає сморід.
Володимир Олександрович дуже влучно, як мудрий керівник країни, каже, що між днями Європи та науки є багато спільного.
А саме – прогрес.
Повністю з ним згоден.
Адже саме завдяки призначенню плагіатора на посаду міністра освіти і науки України, Європейський союз змушений був писати листи занепокоєння щодо його діяльності на цій посаді.
Ще ніколи слова “наука”, “Україна” та “Європа” не були настільки близькими одне до одного.
Також Володимир Олександрович повідомляє нам, що українська наука завжди була й буде для держави надважливою.
Попри те, що ця теза більш схожа на погрозу, мабуть, під важливістю він мав на увазі бездіяльність уряду Шмигаля, через яку запуск роботи Національного фонду досліджень в 2021 році стався фактично 1 травня замість умовно 1 січня. Тобто вчені тільки-но зараз почали отримувати кошти на виконання надважливих досліджень.
Хоча, я можу помилятись, і тут він має на увазі скорочені робочі тижні багатьох науковців, бо грошей на виплату повної заробітної плати категорично не вистачає.
Володимир Зеленський наголошує на тому, яку користь наші вчені приносять країні.
Безумовно, тут він натякає на історію, як один з Інститутів розробив тести на коронавірус, але так і не отримав грошей на їхнє масове виготовлення.
Також, імовірно, він хотів нам щось розповісти про українську вакцину та мільйон доларів за її винайдення.
Але найбільш цінним, найбільш щемливим словом він зачепив мене в кінці.
З Вашого дозволу, я зацитую цей рядок цілком:
“Щиро вітаю всіх працівників науки! І бажаю всім нам працювати так, щоб наука в Україні завжди була сферою найбільшої уваги.”
Впевнений, що Ілля Ківа, читаючи його, ковтав сльози, як і я. Бо такої уваги до науки, яку викликав захист Іллі Ківи, я взагалі не пам’ятаю.
До речі, у мене є ще кілька ідей для скандалів, які як мінімум раз на тиждень виводитимуть слово “наука” у прайм-тайм вечірніх ток-шоу. Може навіть колись в студію плюсів занесуть обмальований сканувальний тунельний мікроскоп. Чи шмат прискорювача.
Дякую, мій Президенте!
Мені соромно, що на минулих виборах я не віддав за Вас свій голос, бо тоді б міг щиро побиватися та посипати голову попелом.
А так… А так я просто не розумію – де я нагрішив і за що мені це все?