ПАРАЛЕЛЬНІ РЕАЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

Про погляд одного відеоблоґера на взаємодію інтелектуальної еліти, буржуазії і влади

Російськомовний відеоблоґер Денис Єлисевич (чи Дєніс Єлісєвіч?) виклав на своєму ютюбканалі чергове відео, в якому порушив проблему взаємин влади й інтеліґенції, тобто інтелектуальної еліти.

Відправною точкою він узяв давній відеозапис зустрічі тоді ще значно молодшого В. Путіна з представниками російської інтелігенції, де Юра Шевчук (так він представився) висловив президентові РФ, що він і його колеги думають про ситуації в Росії.

На прикладі цього відеоролика Д. Єлисевич спробував показати, яким відкритим до діалогу з інтелігенцією був Путін і яким він став по тому.

Відтак Єлисевич проводить аналоґію, зазначаючи, що президент України В. Зеленський по суті стає Путіним, навіть не спробувавши піти на діалоґ з українською інтелігенцією.

Тут же він робить закид українській інтелігенції, яка не спроможна сказати у вічі Зеленському те, що свого часу говорили Путінові російські інтелектуали.

Радимо подивитися це відео:

У чому тут проблема? Тусуючись виключно в російському інформаційному просторі, буржуа (так він себе означає) Єлисевич «вєщаєт» на «російськомовних українців» та малоросів, які в масі своїй є також буржуазією і становлять його «прівичную аудіторію» (Євґєній Кісєльов). Отож не дивно, що його уявлення про інтелектуальну України взагалі та ставлення її до В. Зеленського стремить до плінтуса. Тому він і апелює лише до «95-го кварталу» та до телеканалу І. Коломойського.

На словах раз у раз артикулюючи свою відразу до «русского міра» й неприйняття його, Єлисевич на ділі демонструє свою орґанічну нерозривність із ним. Він декларує, що він — українець і що Україна — його батьківщина, а на ділі демонструє зневагу і презирство до української культури абсолютним незнанням того, чим переймається українська, хай і ще радянська, інтелігенція. Таке враження, що Єлисевич навіть не підозрює про існування цієї інтелігенції.

Живучи в паралельній реальності «русского міра», буржуазний реформатор України Єлисевич не має уявлення про процеси, які відбуваються в українському суспільстві взагалі і в його інтелектуальному сеґменті зокрема, і хоче своїми реформами побудувати Україну з таким собі буржуазним «русскім мірком». Йому невтямки, що навіть російськомовна інтеліґенція України перекочувала в український інформаційний простір і активно займається перетягуванням канату з україноцентричною частиною інтелектуальної еліти України.

Інша справа, що це перетягування канату особливе тим, що сторони обливають одна одну емоційно наснаженими базарними потоками свідомості, які нічим не відрізняються від буржуазного потоку свідомості у відеоблозі Дениса Єлисевича.

Чому так? Та тому, що рівень національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності) навіть україномовних україноцентристів мало чим відрізняється від рівня національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності) «російськомовної української буржуазії».

Це якраз і є причиною того, що інтеліґенція України (щоб не сказати українська інтелігенція) товче Зеленського з його Зе-Командою на чім світ стоїть — не гірше, ніж це робить буржуа Єлисевич, не усвідомлюючи того, що кравчуки, кучми, ющенки, януковичі, порошенки й зеленські є продуктами Системи, створеної радянським суспільним устроєм, що ця Система існуватиме так довго, як довго буде існувати цей устрій, підминаючи під себе й перемелюючи кожного окремо взятого Кравчука-Кучму-Ющенка-Януковича-Порошенка-Зеленського.

У цьому звʼязку годі навіть говорити про реформування Системи, ідеєю якого так переймається буржуа Єлисевич, не задумуючись навіть над тим, що реформи (ре-форма = переробка форми) в принципі не можуть змінити суть (зміст, наповнення) радянського суспільного устрою.

Як не крути, а в умовах радянського суспільного устрою інститут президента України залишатиметься не тільки будівлею (формою), а й суттю (змістом, наповненням) Центрального комітету Компартії України з першим секретарем на чолі і з структурованою вертикаллю голів обласних і районних державних адміністрацій, які керують усім, не маючи конституційних повноважень і не відповідаючи ні за що.

Буржуазія в особі єлисевичів, як і інтелектуальна еліта України, не розуміє і не хоче зрозуміти, що треба замінювати не окремо взятого Зеленського, а суспільний лад (устрій, порядок), що уможливить і заміну політичної системи та способу урядування, а отже й створить умови для приходу до влади україноцентричних, патріотичних, високопрофесійних і порядних людей.

Для цього перш за все треба зайнятися трансформацією суспільства, піднесення рівня його національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності). Інтелектуальна еліта мала б ініціювати й очолити цю трансформацію, почавши з себе, а потім втягуючи в трансформаційний процес і буржуазію.

Біда, однак, у тому, що інтелектуальна еліта України воліє залишатися «трудовою українською радянською інтелігенцією», а буржуазія радянською бути не може, і тому цупко хапається за «русскій мір», при цьому поносячи його. «Не смішно лі — всі в пеклі, а бояться, щоб не попасть» (Григорій Сковорода).

Підозрюю, що активничання Д. Єлисевича, як і Д. Ґордона, О. Арестовича, Ю. Романенка та інших «укрАінцев», у російському інформаційному просторі не в останню чергу пояснюється найважливішим для буржуазії чинником — рентою. Збільшуючи свою аудиторію за рахунок «російськомовних українців» (а насправді — росіян), ці ютюбери дбають не так про розвʼязання проблем України, як про капіталізацію (монетизацію) своїх відеоблоґів.

Відеоблоґ приносить подвійну ренту Єлисевичу. Збільшення кількості підписників і переглядів збільшує винагороду від Ютюбу. Водночас прихильники Єлисевича щедро спонсорують його безпосередньо та через інших підписників блоґу.

Були б вони національно високосвідомими й громадянськи зрілими (відповідальними) людьми, вони працювали б ув українському інформаційному просторі і підтягували б свої аудиторії до того рівня, на якому формується справжнє громадянське суспільство, здатне взяти відповідальність за долю своєї країни.

* * *

**Національная ідєя Украіни від Д. Єлисевича**

Цими днями Денис Єлисевич узявся поговорити із своєю аудиторією про національну ідею України. Дві з половиною години лився потік свідомості у вуха 135 тисяч підписників нашого буржуазного блоґера. Ідея, однак, так і не була сформульована. Зате люди почули багато чого дуже схожого на передвиборну програму… Володимира Зеленського. Подібне таки притягується до подібного…