«Ідея» — центральна категорія філософії Платона. Що це?
У повсякденному розумінні «ідея» — синонім думки; щось, що існує у людини «в голові» або в суспільній свідомості.
Однак в онтології «ідея» означає щось принципово інше.
Ідея – є вічним прообразом. «Розумним образом речі» — такою собі нематеріальною «заготовкою», яка дозволяє речі рано чи пізно з’явитися в матеріальному світі.
Тобто — кращий із можливих «планів» творення речі.
Ідея нематеріальна — безтілесна, вона поза практичним досвідом, її не можливо побачити, помацати, виміряти, зважити.
А кожна матеріальна річ – є всього лише викривленою та недосконалою подобою якоїсь ідеї.
І знаходяться ідеї не в голові у людини, а в Світі ідей, вічному «сховищі» ідеальних об’єктів – де вічно і незмінно існують абсолютні ідеї всього того, що вже існує або може з’явитися в світі. Тридцятий айфон там теж є.
В тому світі, існують не тільки ідеї земних речей, але і їх ідеальні відносини – математичні та фізичні закони, норми моральності, естетичні закономірності…
Де цей Світ знаходиться?
Ось тут треба відразу відсікти все просторові і часові відносини — вони не підходять для ідеального. Оскільки ідеальне не потребує просторових і часових ідентифікацій. Тому про ідеальний світ не можна поставити запитання «де — вгорі-внизу-паралельно-перпендикулярно?». Він просто є, і все. Він співіснує разом з матеріальним світом, і буде існувати, коли останнього не стане.
Тоді як можна дізнатися про існування ідеального світу – якщо він «ніде» і безтілесний? Та й ще не піддається практичному пізнанню?
Платон відповів нам на це питання. Є єдиний об’єкт, який може існувати в обох світах – це людська душа. А вона час від часу «спускається» в матеріальний світ та опиняється в людському тілі. І саме душа може «пригадати» ідеальний світ і розповісти своєму власникові про нього, про розміщені в ньому сутності та про відносини між ними.
Так і з’являються наукові відкриття, моральні правила і прекрасні твори мистецтва. І все завдяки окремих душам.
Отже, ідея — це вічний і абсолютний прообраз матеріальної речі, те, що незрівнянно більш досконале за речі, але задає вид та властивості останньої.
Це велике уявлення і лежить в основі філософського ідеалізму.
А автор цього — Платон.