ІНТЕЛЕКТУАЛИ ПРОТИ НЕДОБРОЧЕСНОСТІ

Дисергейт підбирає кандидатів на відзнаку “Академічна негідність 2023 року”

В останній день листопада, тобто осені 2023 року антиплагіатна ініціатива #Дисергейт оголошує про початок відзнаки “Академічна негідність 2023 року”.

Це чудова нагода пригадати усі плагіатні та інші скандали, пов’язані із академічною недоброчесністю, що відбулися протягом останніх 11 місяців.

У березні крига Шкарлетівського панування скресла і розпочався новий етап викриттів у науково-освітньому середовищі.

Нагадуємо, що у нас є такі номінації:

“Плагіатор 2023”;
“Фальсифікатор 2023”;
“Псевдонауковець 2023”;
“Токсичний ректор 2023”;
“Посіпака 2023”;
“Спец(з)рада 2023”;
“Мурзилка 2023”.

Протягом двох тижнів — до 14 грудня, ми будемо анонсувати кожну із номінацій у постах у групах Академічна доброчесність та плагіат і Ukrainian Scientists Worldwide, на яку будь-хто може висунути кандидата.

При цьому треба вказати його ім’я (назву), сформулювати за що саме він достойний отримати номінацію та обов’язково дати посилання на матеріали викриття, наприклад, публікацію із порівняльною таблицею, або файли, які містять порівняльну таблицю, викриття журналістів про корупцію чи інші недоброчесні вчинки, або на публікації, що містять псевдонаукові твердження.
Тобто мова йде про підтвердження вашого номінування матеріалами викриттів.

Надалі ми зробимо форму для голосування з усіма кандидатами за усіма номінаціями, що буде доступна ще два тижня – до кінця 2023 року, для вибору “переможців”.

А на початку 2024 року підіб’ємо підсумки голосування та проведемо онлайн нагородження лавреатів.
Про день та час нагородження повідомимо ближче до події.

Чекаємо на вашу активність щодо висування номінантів та голосування за кандидатів цього року, бо, дійсно, є за кого)).

У принципі, якщо у вас є кого висунути ви вже может це зробити під цим постом, вказавши назву номінації, ім’я “достойника” та надавши посилання на матеріали викриттів.

Нагадаємо, що відзнака “Академічна негідність року” є результатом колективного оціночного висловлювання громадськості по гострим питанням дотримання академічної доброчесності у науково-освітньому середовищі України.
Це спосіб моральної оцінки дій та бездіяльності порушників академічної доброчесності.

Наука та освіта в Україні потребує очищення та оновлення задля перемоги та розвитку як частина цивілізованого світу.

Світлана Вовк

Від Українського Університетського Клубу:

По тому, як інтелектуальна еліта України бореться з корупцією у своєму власному середовищі й самоочищується, можна судити про її продуктивність і ефективність у процесах українського державотворення.

Ось перед нами характерний приклад: поставимо мітку чи маркер на плагіаторові, фальсифікаторові, псевдонауковцеві, «токсичному ректорові», посіпаці, «спец(з)радникові» чи «мурзилці», — і вже можна святкувати перемогу 2023 року.

Нинішній рік — лише черговий етап. Відійшли в історію десятки попередніх випадків, починаючи, скажімо, з плаґіаторського скандалу цілого академіка НАНУ Володимира Литвина. Щось подібне, звісно, було й до того.

Печаль, однак, у тому, що такі акції є не більше, як дитячі виграшки: пошуміли навколо одного-пʼяти-десяти випадків, роздали кому належить за їхніми «заслугами», обізвали «посіпаками» чи «мурзилками», але зло як було, так і залишається ненаказаним — ні кримінально, ні адміністративно, ні морально. Увесь галас борців-інтелектуалів пішов у свисток.

Так буде й наступного року, й наступного пʼятиріччя, і навіть десятиріччя… Аж поки українські інтелектуали нарешті не усвідомлять, що боротьба з наслідками не дає сподіваних результатів — зло треба викорінювати, докопуючись до причин явища.

Скидається на те, що наші борці з інтелектуальною корупцією не усвідомлюють природу цього явища, і тому безуспішно воюють лише з наслідками. Власне, це стосується й боротьби з будь-якими проявами корупції.

Он у Китаї корупціонерів публічно карають на горло, а корупція продовжує процвітати. А що вже говорити про найбезпечніший прояв корупції в інтелектуальній сфері, по відношенню до якої Кримінальний Кодекс України є найтолерантнішим.

Упродовж чверті століття я не раз писав про природу української корупції взагалі й інтелектуальної зокрема. Так-от, коріння нашої корупції глибоко закорінене в авторитарно-тоталітарному радянському суспільному устрою (в Китаї — такий же устрій), який є живильним ґрунтом для незнищенного процвітання цього зла.

Отож поки Україна житиме в радянській системі координат, корупція залишатиметься незнищенною, і плагіат у парі з недоброчесністю знищуватиме нашу науку, літературу й мистецтво.

Усвідомлюючи це, інтелектуальна еліта України мала б нести в суспільство ідею системних устроєвих змін, освітою й просвітою піднімати рівень національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності) цього суспільства й готувати це суспільство до зміни радянського суспільного устрою новим суспільним ладом, заснованим на українських національних традиціях і звичаях, за якого не буде сприятливих умов для розвою будь-якої корупції взагалі й інтелектуальної зокрема.

Але ж наші інтелектуали ідею системних устроєвих змін не хочуть навіть обговорювати. Годі й говорити про просування її в суспільство. Зрештою, чому дивуватися, якщо їх не зачепила й ґлобальна історична ініціатива Віктора Пінчука.

Біда наша лише в тому, що сама інтелектуальна еліта України є проблемою для самої себе. Тому вона й захоплюється дитячими війнами з «посіпаками» та «мурзилками». Інфантилізм на марші! «Маємо те, що маємо»…