Моя думка така.
Повертати собі й нашим нащадкам давні віру, звичаї, обряди необхідно, бо то були знаки нашого правильного природного шляху.
Але збились ми з того шляху давно, збились не здуру й не від підлої агресїї чужорідних сил, а через загальнолюдську хворобу — спокусу технїчного прогресу як основи матеріального комфорту.
І сьогоднї абсолютно безплідними є спроби відшукати правильну методичку щодо свят, дат, ритуалів та імен. Навіть автентичні, справжнї уламки тої культури не повернуть нам самої культури.
Бо та культура, яку нерідко люди називають землеробською, була, якщо точнїше сказати, землелюбською. Вона виросла з праведного природного способу життя, а тепер разом з ним гине.
Цї дивовижної краси уламки дурень ногами підкидає, а розумний береже, обожнює й намагається склеїти. Вони не загинуть, збережуться таки навіки, кожний обряд, кожна пісня, кожний давнїй звичай, навіть кожний забобон (чи міф?) залишаться золотою пам’яттю про землелюбство наших прабатьків… якщо людям вдасться повернутися до природного способу життя.
Але природний спосіб життя — це найскладнїше й найтруднїше. Бо вже тепер більшість українцїв не можуть зрозуміти, що це таке.
Василь Триліс
Від Українського Університетського Клубу:
Публікуючи нотатки Василя Триліса, ми запрошуємо наших читачів до дискусії, водночас нагадуючи, що закладена в цій публікації ідея є складовою частиною концепції стратеґії розвитку України, над якою працюють корпорація Україна Інк, Український Університет та Міжнародна Фундація Лідерства.
Ознайомитися із нашою концепцією можна у таких публікаціях:
Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.
Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.