Як академічне видавництво сприяє поширенню україноцентричних досліджень
Хочу поділитися прикрим розчаруванням з приводу одного видання “Наукової думки”, до якого маю стосунок. Йдеться про книжку мовознавиці Олени Боярчук “Лексика і фразеологія української ділової мови у словниках ХХ — початку ХХІ століть”. Я є науковим редактором цієї книжки, тож вболівала за її публікацію.
Олена ретельно проаналізувала історію лексики ділового стилю за фіксацією її в різних словниках, склала купу порівняльних таблиць, показала, як у 30-х роках і пізніше застосовувався принци “зближення братніх мов” — головне слово, запроваджене у 20-х роках “справочинство” замінили на “діловодство” і таке “зближення” застосовували до багатьох лексем.
Інститут української мови подав рукопис до видавництва “Наукова думка” з рекомендацією опублікувати його в межах проєкту “Наукова книга (молоді вчені)”. Рецензію Інституту у видавництві вважали недостатньою і визначили свого рецензента. Анонімний рецензент (чи рецензентка) написав негативний відгук, аргументуючи це тим, що авторка помиляється, ніякої русифікації у совєтській Україні не було, совєтська влада дуже добре дбала про українську мову. Тож праця не заслуговує на опублікування.
Видавництво відхилило рукопис, повернувши його до Інституту. Дирекції Інституту української мови довелось звертатися в Президію Академії Наук, яка фінансує такі видання, з тим, щоб призначили ще одного рецензента. Новопризначений рецензент схвалив працю, і її знову подали до “Наукової думки”. Підготовка до друку тривала 3 роки, і ось нещодавно праця Олени Боярчук побачила світ. Кілька книжок видавництво передало до Інституту, і мені як редакторові одну подарували.
Книжка видана якісно — добрий папір, тверда, гарно оформлена обкладинка. Але коли подивилася на наклад, — “з журбою радість обнялась”. Наклад книжки — 50 примірників. Отже, у її підготовку вкладено чималі гроші, а на виході — пшик! З таким накладом собівартість книжки складає близько 5 тисяч гривень. Електронного варіанту книжка не має й видавництво його не планує.
Таким чином, стандартний вислів “книжка побачила світ” тут не працює. Світ цієї книжки не побачить. Знатиме про її існування тільки авторка, редакторка і кілька співробітників Інституту української мови. Ось така дивна, м’яко кажучи, видавнича практика “Наукової думка” з підтримки молодих учених.