В Україні загострюється протистояння у поглядах на українську історію
«Спершу вона краде історію, потім — територію» — це короткий сценарій побудови російської імперії. Її деконструкція можлива за умови розкручування сюжету в зворотньому порядку. Саме так зробили українці в ХІХ-ХХ. Відвоювали своє минуле в імперії, розклавши «звичайну схему русской історії», а потім взялися за те, аби вирватися з обійм імперії в сучасності. Іноді це робили одні і ті ж люди.
Повна назва статті Грушевського, яка стала переломною в цьому процесі, «Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу східного словʼянства».
Проте Росія сфальшувала не лише історію східних словʼян, інкорпорувавши в свій міфічний наратив про минуле, історію, а відтак території, фіно-угорські, тюркські, кавказькі, монгольські народи Сибіру.
Тому важливим елементом визволення поневолених народів Російської псевдофедерації має стати руйнування єдиного імперського історичного наративу. Нам (українцям, поневоленим народам Росії, всьому світові, який хоче позбутися російської загрози) потрібна неросійська історія Росії.
Певен в ХХІ столітті процес формулювання та просування такої історії відбуватиметься значно швидше, як в ХІХ чи на початку ХХ. Але починати треба вже. Імперія мусить померти. Початися це може в історичних текстах та фільмах про неросійську історію Росії.
***
Називати щось питомо українське (украінський націоналізм) галицьким, щоб потім заперечити його українськість – це прийом Табачника. Його в нас нема, а його ідеї досі живуть тут.
***
Щоб більше не відповідати на питання чому не пишу рецензії на Данила Яневського відкрию вам його «історичну методологію».
Треба багато дат, цитат, прізвищ. Достовірність і фаховість не мають жодного значення. Головне кількість. З цієї великої кількості довільно підібраної інформації (здебільшого незнайомої читачу/слухачу) робляться висновки, які не мають до неї стосунку. Услід за якими негайно подається наступна велика кількість нових аргументів з новими висновками. На письмі це супроводжується покликанням на якісь нібито джерела, в усній мові – вправним артистизмом Яневського.
Щоб зрозуміти як це працює наведу приклад з іншої сфери. Людина, яка представляє себе професійним математиком, доктором наук і професором і каже: а ви знаєте , що 244 помножити на 1245 додати 124675 в кубі поділивши на 345 буде 123456789? Ви не встигаєте навіть розчути усіх наведених цифр, як вас завалюють наступними, переконливо називаючи наступні «результати підрахунків».
Ви можете просто повірити в те, що чуєте, адже говорить доктор, професор і т.д. Можете засумніватися і спробувати перевірити. Але для цього треба буде потратити багато часу. І поки ви перераховуєте «великий математик» вже іншим вдало демонструє свої таланти. І навіть коли ви врешті закінчили перевірку треба ж переконати в її достовірності інших. А для того треба щоб ті, до кого ви апелюєте як мінімум вміли рахувати, як максимум готові були вслід за вами провести перерахунок. А на це здебільшого ні в кого нема часу, особливо в тих кому подобається саме швидкий результат.
Тому насправді єдиний нормальний підхід до такого роду «підрахунків» – розуміти, що той хто їх демонструє просто розраховує на вашу та інших легковірність. Це фокуси, якими звісно можна насолоджуватися. Але при цьому не забувати, що вас обманюють.