Ярослав Грицак пропонує історію України розглядати у глобальному контексті
«Який тип історії я пропоную? Я би сказав, що, по-перше, це мінімальна кількість дат і подій, радше – процеси. Друга річ, яка є дуже важливою, — це має бути глобальна історія. Чому глобальна історія? Якщо ви маєте якусь проблему — суспільну, соціальну, психологічну, яка є тяжкою для вирішення, то перша порада – розширте контекст. Тому що більшість проблем не є унікальними і локальними, але глобальними, тобто вони десь вже є. І це розширення контексту допомагає зрозуміти, які розв’язання можна знайти.
Тому я хочу написати таку історію України, яка б відповідала цьому лозунгу Джеймса Бонда – «The world is not enough». Тому що українці зараз присутні в будь-якій точці світу, і про це мало хто говорить, але українці є глобальною спільнотою. До речі, вони стали такою не зараз, а на межі 19-20 ст., коли відбувалась перша масова, переважно заробітчанська, міграція українців поза межі етнічних територій. Особливо це посилилось після Другої світової війни, коли ця міграція вже стала не заробітчанською, а політичною. Але так чи інакше, зараз вже неможливо собі уявити куточок світу, де немає українців, особливо після початку цієї війни. Тому глобальна історія України відповідає тому, що насправді є. Небагато є таких глобальних спільнот, як українці, і це, звичайно, не від доброго життя, але це є факт».