Антон Сененко, молодий український фізик з вітчизняною та французькою освітами, у своєму соцмережевому записі звертає нашу увагу на дві цікаві новини з навколонаукового українського світу — про академічно недоброчесних науковців та про депутатів, що нанаукували собі докторських дисертацій та професорських звань.
1. Відбулося визначення “переможців” відзнаки “Академічна негідність року-2021”.
Ця відзнака виникла кілька років тому завдяки спільноті чесних науковців Дисергейт.
Її члени системно вишуковують плагіат, фальсифікації та решту імітацій наукової діяльності в роботах типу науковців, в т.ч. високопосадовців.
За таку свою активність члени Дисергейту постійно піддаються тиску, особливо останнім часом. Ще тоді, коли виник кейс про Лептонного Бога в дисертації дружини віце-прем’єра Кириленка, Тетяну Пархоменко, що і розкопала цю історію, звільнили з університету, де вона працювала. Нині ж окрім постійного тиску на сайт, де публікуються результати розслідувань, відбуваються переслідування Світлани Вовк.
Зрештою, справа ця дуже невдячна, марудна і небезпечна. І це одна з причин, чому навіть я достеменно не знаю всіх членів Дисергейту.
Безпека понад усе.
Тим не менш, відзначення переможців відбулося. Номінації — Плагіатор року, Фальсифікатор року, Псевдонауковець року, Токсичний ректор року, Мурзилка року, Спец(з)рада року, Скандал року, Посіпака року.
Звісно, приємно відзначити, що спільнота майже однозначно відзначила званням плагіатора року чинного міністра освіти пана Шкарлєта. Але це не стало несподіванкою.
Що особливо потішило автора запису, так це визнання фальсифікаторами року експертів КНДІСЕ, на основі експертизи яких Антоненко провів за гратами понад 500 днів.
Також пан Сененко також потішився, що цілий академік НАНУ був названий псевдонауковцем року. Йдеться про академіка Гончарука, що «ніс єресь про дельфінів».
Ківа чи особи/події, пов’язані з ним, перемогли аж у ТРЬОХ номінаціях, хоча пан Сененко вважає, що дарма не перемогли 226 двадцятибаксових депутатів, які призначили міністром освіти плагіатора.
Та вже як є, робить висновок Антон Сененко, запрошуючи до ознайомитися з деталями конкурсу на сайті газети «Дзеркало тижня».
2. Рух Чесно розкопав, скільки ж наших народних обранців мають кандидатські чи докторські ступені, звання заслужених, професорів і т.д., в якій фракції найбільше “вчених”, скільки надбавок з грошей платників податків за свою “науку” вони отримують тощо.
Тут і про Медведчука (ага, він вчений), і про Ківу, і про Миколу Тищенка (ні, він просто заслужений), і про Тараса Козака, і про Деркача і т. ін.
Дуже цікаво, десь, вважає А. Сененко, ошелешуюче для пересічних громадян, але для науковців тут ніякої новини немає.
Проблема не в тому, що більшість з цих вчених покупляли свої дисертації, пише фізик Сененко. Проблема в тому, що вони, на основі свого власного придуркуватого корупційного досвіду, думають, що вся наука така. А потім у залі приймають рішення, що стосуються науки.
Авторові приємно, що Чесно поділяє його точку зору, що всі ці звання та ступені депутатам потрібні не задля надбавок. Це для науковців вони становлять істотну суму, а для депутатів з їхнім кешем під матрасами —то хіба один раз повечеряти.
Таки схоже, що вони так викладають собі шлях до різноманітних комісій, держорганів та посад, робить висновок Антон Сененко, запрошуючи до ознайомитися з деталями на сайті Чесно.
Коментар Українського Університетського Клубу:
Звичайно, це добре, що в українському науковому середовищі формується негативне ставлення до наукової недоброчесності за допомогою конкурсів «Академічна негідність року» та до знецінення наукових ступенів українськими політиками.
На жаль, боротьба з академічною недоброчесністю у такий спосіб практично не приносить користі українській науці й не сприяють її поступові.
Очевидно, українським ученим час уже усвідомити, що природа академічної недоброчесності як явища криється в радянській традиції вищої освіти взагалі, підготовки наукових кадрів та орґанізації науки в Україні.