Інформація для спокійного, вдумливого, неквапливого брейнсторму
Ставлю проблему. В майбутньому нас цікавитимуть відносини України з пригніченими народами РФ — принаймні, європейської частини (до Уралу). Виникне тема історичних зв’язків. Тут на нас чекає сюрприз. Адже “Кієвская Русь” активно колонізувала оті всі народи, що були від неї на північ, схід, зюйд-ост, норд-ост і т. д. І почала робити це задовго до того, як це робили московити. Власне, до того як появились московити, з якими все понятно. Власне, взагалі, це одна з причин появи московитів, ота східно-північна колонізація, хоча тема тут і не про це.
Додам фарб для усвідомлення проблеми. Московити уявляють колонізацію безперервною. Тобто почали її “рускіє” олеги-аскольди-варяги-святослави-мономахи — ви зрозумі. Ну, а далі, чого ж тут дивного, продовжували рускіе грозниє, демідови, єрмакі, святители пермскіє і проч. І далі ця колонізація набуває вже народническіх, а потім і совітських рис (які цікаві декабристи у вас жили, а от в Іжевску жив і помер друг Пушкіна, а от Кібальчич і т. д.). Й нарешті лампочка ілліча, колективізація, спільна ВОВ і так до тепер
Тобто наша, українська колонізація покладена в причину всіх подальших колонізацій, вона освячує древність процесу, робить його практично позакритичним (бо колонізувати почали в сиву давнину), а безперервність подана як постійний прогрес:
києворуси навчили їх писати грекославянским письмом, крестили, а московити навчили їх всьому остальному (“єхала как-то імператріца, потєряла колєсо, вот так город Колесов вознік” і т. д.) і нарешті совіти дали їм паспорти, право бути захороненими у красній площаді, футбол, телевізор, і т. д.
Що нам з цим робити? Бачите, варіантів купа, і не всі взаємовиключні:
- протиставити “нашу” колонізацію “їхній” колонізації: наша — хороша, їхня — звіряча, наші — первопроходци, їхні — поработителі;
- визнати свою частку провини, тільки підкреслювати, що хотіли как лучче, хто ж знав, що так вийде і т. д.;
- встати в позу горделивого колонізатора: та ви ще нам приплачувати повинні за таке і т. д.;
- уникати теми (як от тепер)
- ?
Від Українського Університетського Клубу:
Порушена тема справді надзвичайно важлива з цілого ряду причин: (1) україноцентричне переосмислення історії Русі-України; (2) освітньо-просвітницьке потрактування минулого України й Росії; (3) сучасний політичний аспект тощо.