З великодної дискусії в соцмережах
Численні дописи й коментарі про Пасху, Рамадан та Песах доводять, що дописувачі не дуже розуміють, наскільки роль релігії в суспільстві виростає у ХХІ сторіччі порівняно з ХХ.
ХХ сторіччя замінило релігії ідеологіями. Вийшло не дуже добре: десятки мільйонів загиблих. Кінець ХХ сторіччя ознаменувався постмодерністською відомовою від ідеологій. Але світ наповнений не лише самими постмодерністами. Позбавлений ідеологій світ знову шукає напрямок, дороговказ і вміння розрізняти добро та зло. Втім, ця тема неозора, вона виходить за формат фейсбучного коментаря і вимагає заглибитись в питання еволюції мислення та соціальних систем. Просто запам’ятайте мою тезу, повернемося до неї років за десять.
Роль релігій вже зростає прямо на очах, а ви ще не бачите. Будьмо чемними до носіїв різних поглядів на світ, якщо всі вони роблять свої внески до нашої перемоги.
* * *
Напишу, поки ви ще остаточно не забули Різдвяні свята й літургію в Лаврі.
На самому початку курсу “Управління майбутнім” я опитую учасників та учасниць — ставлю їм 20 запитань про їхню картину майбутнього у рамці 20 років. Очевидно, ніхто не знає, що буде за 20 років, тож результати опитування відображають не знання, а хто у що вірить. Потім, вже опанувавши певні моделі й інструменти, ми розбираємо підсумки опитування й критично оглядаємо свої уявлення про майбутнє. Іноді буває смішно.
Так от, майже всі учасники та учасниці курсу (сучасні люди, топ-менеджери й власники бізнесу) вважають на старті курсу, що роль релігії в суспільстві в майбутньому знизиться.
Сподіваюся, для більшості тих, хто читає ці рядки, очевидно, що це не так.
По-перше, релігія нині знову є важливим параметром ідентичності. Всі, хто сміявся над Томосом, нині вже не сміються. А ідентичність є однією з основ буття у нашому столітті — космополітичні світові міста не вичерпують списку місць, де люди творять майбутнє. Також релігія є в багатьох випадках важливою складовою соціальної структури, “соціальної тканини”. Релігія транслює важливі цінності, у тому числі через свої свята. У мене цілий тиждень вся стрічка була у Різдвяній літургії, і то від людей, які здебільшого раніше до таких речей були (майже) байдужі.
По-друге, чимало релігій нині на підйомі. Очевидно, на підйомі іслам. Є враження, що найближчим часом ми побачимо підйом православ’я, причому станеться це в Україні — бо тут є багатоконфесіональність і діалог, так потрібні для розвитку. Безперечно, і католицизм, і юдаїзм переживають динамічний розвиток, про решту я знаю значно менше. (Підйом я розумію як набуття нового рівня структурності й складності, як спробу відповісти на щоразу складніші питання.)
По-третє, знавці інтегральної динаміки добре пам’ятають, який шлях людина й суспільство мають пройти до модерну, — а перестрибувати не можна, і на цьому шляху є важливий інтервал, де школа без церкви сама не впорається — а тоді можливий занепад суспільства. Що ми й бачимо на прикладі однієї сусідньої країни.
Нарешті, ще один аргумент. Нині часи великих змін. В такі часи невизначеність зростає, і люди шукають опору у визначеності минулих епох. Кажуть, на “нулі” атеїстів нема. Предки заповідали нам кілька речей, що стануть у пригоді, коли основи буття хитаються та/або життя під загрозою.
Отже, XXI століття стане століттям розквіту релігії. Що зовсім не заважає йому стати століттям розквіту науки. Але про це наступного разу.
9 квітня, 17 січня 2023 р.
З дискусії в коментарях:
Євгеній Якунов: Отже, гіпотеза про майбутній новий світоустрій за лекалами Китая, не позбавлена підстав. Йдеться про заміну національно- державного суверенітету цивілізаційним. Адже світові релігії і є маркером цивілізаційного поділу населення Землі.
Валерій Пекар: якби це було так, України би не існувало, як доводив Гантінгтон. Бо по ній проходить кордон між конфесіями. Все складніше.
Євгеній Якунов: ну прогноз Гантінгтона просто відсунувся у часі. Але тенденцію він описав точно. Проблема в тому, чи вважати рускій мір окремою цивілізацією? Шпенглер вважав, наприклад,Росію частиною арабської цивілізації, Тойнбі – бачив православну цивілізацію. Гумильов – слов’янський світ. Фернандес-Арместе, взагалі, ігнорував пострадянський простір. Скоріш за все, територія росії сама по собі є місцем зіткнення цивілізаційних тектонічних плит – сінської, ісламської, християнської.
Ірина Єгорченко; Століттям розквіту науки 21 століття стане може в Китаї. Інші країни декларують скорочення чи повне знищення науки (українські урядовці зокрема) – науковців мають замінити технологи, які мають вдосконалювати технології на старих відомих принципах
Валерій Пекар: Ірина Єгорченко, для розквіту науки потрібні вільні люди. Наука не розквітає в тоталітарних державах, окрім тієї науки, яка потрібна для масового знищення людей.
Ірина Єгорченко: Валерій Пекар Так, свобода є однією з необхідних умов розвитку науки. Але вільні країни не готові її фінансувати адекватно.
Ігор Гоппе: Валерій Пекар…вільні від чого?
Україна є вільною чи тоталітарною?
Яка наука використовується в управлінні країною?
Дмитро Ваценко: Валерій Пекар релігії не створюють вільних людей, бо це протирічить суті будь-якої релігії.
Григорій Євдомаха: Ірина Єгорченко! Вільні люди самі повинні бути здатними профінансувати, бо якщо не здатні, то вони тоді і не вільні. Це, як в народі кажуть: “Чого бідний? — Бо дурний, — А чого дурний? — Бо бідний.”
Ірина Єгорченко: Григорий Евдомаха, профінансуйте хоча б видання 1 науково-популярної книжки українською, 10 тис. доларів плюс вартість прав. Я ж не кажу про колайдер чи орбітальний телескоп..
Нарід з отими прислів’ями якраз не про розвиток, а про культ тупості. Якщо для вас свобода це культ дебілів і гниття, така свобода шлях до знищення народу
Григорій Євдомаха: Ірина Єгорченко! Я фінансую розвиток власного бізнесу, і знаєте, поки що виходить, і не на 10000. А от книжку нехай спробує профінансувати власник, або ж автор…
Ірина Єгорченко: Григорий Евдомаха, тобто розвиток ви не готові фінансувати. Лише пропагувати тупість та деградацію. Зрозуміло.
Ігор Кцдря! Науки панувати не будуть. Нетоталітарні їх розвивати не бажають, див вище, бізнесмен за дебілізм та деградацію, фінансувати розвиток — він скоріше вдавиться, а тоталітарні самі по собі не зможуть.
Ось вище приклад прямої пропаганди дебілізму і пишання власною прихильністю до деградації. Вільна країна без державної стратегії розвитку, яка буде викликати істерику і спротив у економічних лібералів, науку знищить під корінь. Вільний бізнес проти науки. Тоталітарні які за не зможуть без крадіжки ідей вільного світу.
Кейт Левенко: Бізнес фінансує науки в розвинутих країнах опосередковано, через апарат держупоавління. Ну а безпосередньо займається розвитком економічної науки. Тобто ті, хто займається бізнесом – прямо фінансують розвиток економіки і нових підходів в ній 😉 Розумієте, мене завжди трохи дивували закиди на адресу комерційного сектору від “науковців”. Коли я закінчувала ВНЗ, мені, як одній з кращих студенток, пропонували лишитись працювати на кафедрі. Я поцікавилась зп, обов’язками і обрала інший шлях, бо зп зі старту в 3 рази вища, перспективи — інші, боротись з вітряками — не треба. І ось мене завжди цікавить питання, чому люди, які самі обрали інший шлях, звинувачують когось в своїх невдачах. Нажаль, вдосталь таких знайомих… Можливо це моє суб’єктивне сприйняття, бо маю певну повагу до вчених, але такі “вчені”, як пані в коментарях вище викликають емм, подив. Бо це було щось на кшталт: “Ану купи слона! Не хочеш?! Деградант чортів!!!”
Ірина Єгорченко: Kate Levenko бізнес за рідкісними винятками аж верещить так не хоче фінансувати фундаментальну науку. Тому тільки через податки, але все одно тисне на уряди щоб припинити фінансування. Українські уряди стабільно занадто тупі і малоосвічені, щоб розуміти що таке наука і навіщо вона треба, тому стабільно декларують знищення, з ентузіазмом підтримане бізнесом.
Так, ви маєте повагу до сферичних вчених в вакуумі, які побачили великий прорив уві сні, без багаторічної праці і фінансування. Текст про потребу фінансування викликає негативну реакцію. Це до речі стандартна реакція людини, яка наче хотіла в науку, але не пішла. Реальних людей вчених, які розвивають науку ви ненавидите люто, бо вони вам нагадують про якісь особисті травми. Ваша реакція досить поширена, і одна з комплексу причин, чому повне знищення науки і всіляке приниження науковців, в тосу числі публічне і зарплатне, так популярне в суспільстві. Бажання помсти сильно розумним, які знаходять в собі сили на розвиток
Оця істерична реакція – навіть не спитали яка книжка і про що, але одразу наклеп про псевдонауковість, бо треба ж відбілити в своїх очах жлобство і неуцтво.
І так, не хочеш фінансувати науку — деградант і халявник. Бо заклик фінансувати тільки те, що прямо завтра дасть гроші, зрозуміле малоосвіченим людям — це призведе до фінансування саме псевдонауки, бо експертів, які зможуть побачити що це таке такі бізнесмени винищать.
…проблема в тому, що нерозвинені бізнесмени аж пищать ту фундаментальну науку знищити. Розуміння що без цього не буде розвитку нема.
Більшість гону на НАНУ типу любивеличко було прямо профінансоване забудовниками, чого та Люба не приховувала. Добре що розумні журналісти на таке не повелися, а рівень Люби призвів до успішного фейлу. Є два фактори бажання української публіки знищити фундаментальну науку в країні — дитячі травми і бажання знищити сильнорозумних (а успішними бізнесменами часто рухають саме дитячі травми), і місце золоте, треба цих жебраків вигнати.
Фундаментальну науку дійсно має фінансувати держава, на разових грантах можуть жити лише окремі наукпоп проєкти типу видати книжку. Але отут проблема — знищення радо підтримує піпл, він же електорат, і бізнесмени які мають свої важелі впливу, медіа і вплив на уряд і депів.
Кейт Левенко: Ірина Єгорченко :))) Як би вам так пояснити (мене, певно, зараз тут палицями заб’ють). Але, принаймні, в моїй сфері, знання, випущені друкованим виданням автоматично вже устаріли (хоча ох і ах моя освіта в галузі видавничої справи). Ну, і навіщо мені спонсорувати цей рух заради руху? Я краще на ЗСУ кину ті гроші. Мене, чесно, лякають такі безапеляційні заяви від “науковців” (прямі орпзи теж лякають, та й таке), тому що, на мою суб’єктивну думку, це суперечить самим науковим принципам. Підпис: представник українського малого бізнесу, який чогось апріорі усім винен, хоча насправді — ніт. Бо сам себе створив, сам виживає, бореться і тримає штани державному сектору.
Матка Бозка! А ви точно науковець? 😉 Ммм, диагноз по аватарці. Я це люблю! 😁 Мені просто от особисто цікаво, як у вас на рівні нейронів співвідноситься те, що ви ображаєте і принижуєте опронентів (певно тому, що не здатні дискутувати в ввічливій манері і знайти переконливі аргументи) і те, що хтось вам заздрить, тому що ви розумна (аж страшно). І ви не повірите, але можна не піти в науку, але вчитись все життя, моя спеціальність, наприклад, до того спонукає, тому що постійно щось нове виникає і все змінюється просто щогодини. Істерична реакція у мене, ага 😂 І, вибачте, але мені ваш “пламєнний” спіч нагадує добре забуте коммуністичне минуле: “Атнять і падєліть! А кто нє согласен – расстрєлять. Ішь, дєграданти і жлоби, врагі свєтлого будующєго!” 😁
Ірина Єгорченко: Щиро дякую за хамство і демонстрацію відсутності аргументів. Ви чудово понавигадували дурниць і приписали ваші дурниці мені. Прекрасно! Продовжуйте. Ви просто чудово ілюструєте саме те, що я пишу.
Кейт Левенко: Ірина Єгорченко! Реальна замальовка з мого життя. Працювала я років надцять тому в видавництві. І ось приносили нам періодично праці від таких-собі “фундаментальних науковців/науковиць” в яких зазвичай чоловік/брат/сват/кум прокурор/суддя/чиновник високого рангу. Ну і треба було надрукувати ту неймовірно важливу фундаментальну наукову працю про дельфінів, які здатні керувати людьми, і про справжній вік Землі – 15.000 років, і на руки видати кілька сот тисяч гонорару, бо інакше – перевірки і всякі неприємності. Така от реальність. І ваші коментарі – пряме підвердження деградації зовсім не бізнесу, нажаль. Бо коли бізнес деградує — він банкрутує.
Ірина Єгорченко: Kate Levenko Ще раз дякую за прекрасне підтвердження того, про що я пишу. Ви прекрасно ілюструєте перенесення особистого обмеженого досвіду контактів з фріками на науковців. Такою логікою керується багато людей, на жаль.
Володимир Табаков: Те, що ідеології не стали відігравати такої ж соціальної ролі, що і релігії у 21 сторіччі, проблема саме ідеологій. А також суспільства, що не спромоглося такої ідеології винайти. Ото й кинулися до старого перевіреного інструменту. А про атеїстів на війні то скоріше питання психологам. Чому і як. Імхо
Дмитро Петровський: Згоден цілком. Вимоги до сучасного суспільства, для того щоб бути успішним, геть інші, ніж 50-100 років раніше. Для того, щоб суспільство приймало правильні рішення, воно має мати єдині поняття цінностей, добра і зла. А саме це дає церква. Причому до цих пір ніяка інша наука не спромоглась навіть наблизитись до того, щоб замінити в цьому питанні церкву…
Олексій Демиденко: Релігія це також певною мірою ідеологія. І ідеологія має також багато релігійних ознак. Але будь-яке твердження на службі диктаторського режиму може призвести до багатомільйонних втрат. Це було і з релігіями і з ідеологіями. США й досі досить релігійна країна але толерантності американців можна позаздрити.
Від Українського Університетського Клубу:
Очевидно, що теза Валерія Пекаря про заміну ідеолоґій реліґіями у ХХІ столітті є хибною. При цьому не будемо забувати, що релігія ідеолоґічна за визначенням.
Так, ідеології як науково обгрунтовані доктрини переживають серйозну кризу. Це ми бачимо у практиці численних політичних партій в Україні. Це ми бачимо й на досвіді республіканської та демократичної партій у США. Те ж саме спостерігається і в інших країнах…
Разом з тим, таку ж кризу переживають і реліґії. Передусім — християнство. Реліґійна ситуація в Україні — тому найяскравіший приклад. В тих же США глибоку кризу переживає не тільки католицизм, але й — хай і меншою мірою — протестантизм. Мусульманство, буддизм та інші релігії, очевидно, також переходять не прості часи…
Повертаючись до ідеолоґій, варто зауважити, що їхня криза напевно обумовлена кризою, яку переживають не тільки суспільні й гуманітарні науки, але й науки природничі, фундаментальні. п
Справа тут не тільки і не стільки у взаєминах науки із суспільством, бізнесами та державою, тобто у ставленні суспільства, бізнесів та держави до науки і освіти. Очевидно, що проблеми лежать набагато глибше — на відстані недосяжності свідомості навіть інтелектуальної еліти.
Альтернативні погляди на світ і всесвіт, на суспільство й людину, попри шалений спротив класичної науки, набувають усе більшого поширення і впливу. Саме із цього середовища підказують нам, що гряде синтез науки, реліґії й філософії.