Сьогодні завершується 6 місяців з дня мого призначення заступником міністра в Міністерстві освіти і науки України. За той час, я вважаю, зроблено не мало і тому зараз готуйтеся — буде проміжний звіт у форматі лонгрід.
За словами Оксена Лісового, на нашу команду припала особлива (потрійна) відповідальність. Ми маємо займатися тим всім, чим МОН мало б займатися за нормальних обставин (вступна кампанія, ЄДКІ, ЗНО, контракти з ректорами…) + ще наслідками великої війни (укриття, переміщені ЗВО, онлайн навчання…) + впроваджувати реформи.
Зараз у нас вікно можливостей здійснити трансформацію вищої освіти (і не лише вищої) — завершити розпочате у 2014 входження української системи з європейський освітній простір, переорієнтацію на компетентісний підхід, який націлений на розвиток субєктності у студента, запровадити нову якість у систему.
Це амбітні цілі, про які незабаром напишу детальніше. Але зараз, мабуть, не про філософію трансформації, а про конкретні результати останніх півроку. Отже, спочатку про законопроекти (вже зареєстровані у Верховній раді), які стосуються вищої освіти:
9600 — про посилення наукової роботи в ЗВО (поопонується зменшити навчальне навантаження з 600 до 500 год., впровадитт обов’язкове наукове навантаження в 500 год. в рік, уможливити викладання до 30% освітньої програми педагогічними працівниками). Законпроект наразі прийнято в першому читанні.
9601 — про дебюрократизацію / посилення автономії ЗВО (пропонується передати функції ліцензійного контролю від МОН до ДСЯО, відмінити процедуру підтвердження присудження вчених звань атестаційною колегією МОН). Внесено в Порядок денний ВРУ
9591 — про визнання результатів навчання здобутих на окупованих територіях (однозначна заборона визнавати дипломи видані терористичними угрупуваннями, уможливлення реінтеграції молоді з ТОТ через можливість переатестації до 75% кредитів за деякими спеціальностями, заборона визнання результатів з права, історії, магістерських і аспірантських курсів). Законопроект розроблявся депутатами у співпраці з Представником Президента в АР Крим і директоратом вищої освіти МОН. Прийнятий в першому читанні.
10177 — про індивідуальні освітні траєкторії. Урядовий законопроект —євроінтеграційний, системний. Передбачає:
1) облік траєкторії за кредитами ЄКТС, а не за роками навчання, що уможливлює індивідуальний вибір студентом свого щорічного навантаження (в діапазоні 30-80 кредитів), що в свою чергу уможливлює пришвидшений або уповільнений темп навчання;
2) можливість створення міжлисциплінарних освітніх програм на бакалаврському рівні, зокрема за форматом “вступ на галузь із можливістю обирати спеціальність після 60-90-120 кредитів (на розсуд ЗВО)”. Ця новація нас наближає до практик ЄС і водночас сприяє усвідомленому виборі студентом свого майбутнього;
3) посилення регулювання регульованих спеціальностях (медицина, право…) і збільшення можливостей вибору на нерегульованих, аж до 50% відбіркових дисциплін за деякими спеціальностями.
Наразі 10177 схвалений Комітетом Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій і очікує першого читання у Верховній раді. Принагідно дякую Сергієві Бабаку за підтримку наших ініціатив.
До речі, найбільше хайпу навколо цього законопроекту (і ще іншого — щодо вступу 2024) спостерігається через пропозицію скасувати заочну форму навчання, перейти до європейської практики “part time” через внесення гнучкості в очну форму і посилення дистанційної. Наразі норму про скасування заочки знято Комітетом і запропоновано МОН розробити пропозиції до другого читання, за якими ту ж заочку можна буде наблизити до європейських стандартів. Наразі, на жаль, заочна форма (переважно) націлена не на якість освіти, а на отримання диплому. Маємо це виправити. Але бажано без хайпу і паніки, а шляхом конструктивної дискусії (знаю, я мрійник але все ж надії не втрачаю).
А щодо хайпу: З вчорашнього дня нова “хайпова тема” —можливість відміни виплат стипендій студентам, які перебуваючи закордоном, вчаться дистанційно в українських ЗВО. Перечислю аргументи на користь цього рішення, хоча зауважу, що воно ще не прийняте — наразі маємо лише доручення Президента взнати скільки отримувачів академічних стипендії дійсно знаходяться закордоном. Якщо їх виявиться не мало, то відміна виплат стипендій студентам, які закордоном буде аргументована так:
1) бюджет не гумовмй (особливо зараз). Економія дозволить тим хто в Україні підвищити стипендії. Саме це і плануємо;
2) Держава має фінансово підтримати тих, хто в Україні — це пріоритет. За кордоном студенти (майже без винятку) отримують матеріальну підтримку від країн-господарів. За це ми цим державам вдячні. А ми маємо подбати про своїх тут;
3) В теперішніх умовах академічна стипендія в Україні дає певну купівельну спроможність (мінімальну але все ж якусь). В ЄС — ні. Сума в перерахунку надто не значна.
Отже, три аргументи: бюджетний, моральний, економічний.
Повертаюся до звіту. Крім законопроектів, ще розроблено ряд підзаконних актів:
— Новий Перелік галузей і спеціальностей вже пройшов громадське обговорення (з величезною кількістю пропозицій, більшість яких враховано). Незабаром цей документ буде винесений на розгляд КМУ. Разом з новим Переліком буде оприлюднено таблицю відповідності між новими і старими спеціальностями, що уможливить поступовий (не раптовий) перехід до нових стандартів. Нагадаю, що гармонізація нашого Переліку із Міжнародною стандартною класифікацією освіти (МСКО) є однією з вимог інтеграції України в ЄС.
— Новий Порядок переведення, поновлення та відрахування студентів вже надісланий на ЦОВВ на погодження. Нагадую, що чинний документ прийнятий 1996 року і ніяк не відповідає чинному закону “Про вищу освіту”. Його оновлення має унеможливити “польський вступ” в обхід ЗНО.
— Зміни до Постанови 1146 про розподіл бюджетного фінансування між ЗВО за формулою (дія формули повертається з 1 січня 2024 р.). Маємо внести зміни, щоб поновити критерії регіональної підтримки, щоб відображати реалії, які склалися після повномасштабного вторгнення. А повертатися до формули треба, щоб забезпечити прозорий розподіл фінансів між ЗВО, на підставі зрозумілих і об’єктивних критеріїв.
Ще також маємо два законопроекти, які на різних стадіях погодження, але плануємо винести їх на розгляд Уряду до кінця року (і далі на розсуд депутатів):
Законопроект про передумови модернізації мережі ЗВО (ще одна вимога інтеграції України в ЄС)
Законопроект про зміну бюджетного фінансування вищої освіти (впроваджує грантове фінансування освіти за більшістю спеціальностей, зберігаючи держ замовлення лише на спеціальності, потребу в яких держава може прогнозувати, і щодо яких готова гарантувати випускникам перше робоче місце)
От такі-то наші проекти. Поки що це проміжні результати за 6 місяців — попереду ще роботи дуже багато.
На кінець цього довгого тексту, я відкрию маленький секрет: півроку тому я взагалі не був знайомий з Оксеном Лісовим. Зараз, я пишаюся цим знайомством і нашою співпрацею. Я знаю, що Міністру зі мною нелегко працювати: надто багато кажу прямолінійно, часом надто принциповий, буваю жорстковатий. Але я поважаю ціннісних партнерів, які не бояться ризикувати заради великої справи — побудови кращої України. За довіру і спільні цінності дякую!
З іншим близьким партнером в МОН я знайомий давно. Олег Шаров незмінний “танк”, який веде команду директорату вищої освіти вже далеко не перший рік. І веде в правильну сторону, хоча різними швидкостями залежно від волі політичного керівництва. Таким має бути Державний Службовець (з великої букви) і нам сильно повезло, що можемо полягати на його професіоналізм і на відданість команди, директорату і головного управління вищої освіти, які він веде.
Дякую, Оксен, і дякую, Олеже (і всім в команді), що саме такі!
Зараз піде шквал коментарів про якісь помилки минулого чи нібито непродумані кроки сьогодення… Нехай той, хто ніколи не помилявся, перший напише критику. Повага тому, хто помиляється, визнає помилку і все одно йде далі задля загального блага.
А ще на останок: якщо вважаєте, що вмієте краще, приходьте в МОН! Зарплата не велика, робота 10–12 годин в добу, всі критикують кому не лінь. Робота — камікадзе. Заради майбутнього.
Михайло Винницький
Від Українського Університетського Клубу:
Завдяки цьому текстові М. Винницького ми маємо уявлення про те, чим займається МОН України.
Дуже прикро, що в коло інтересів МОНу не потрапила така надзвичайно важлива проблема, як системна сутнісна українізація освіти в Україні. Про це ні слова у автора.
За нашими даними, МОН заспокоїлося на законодавстві про мову, яке є ситуативним і унормовує лише функціональну форму освіти. Випадок у Дніпрі підказує нам, що навіть на цьому рівні законодавство про українську мову в системі освіти не працює.
Варто тут зауважити й таке: готуючи текст М. Винницького для публікації на нашому сайті, ми мусили виправити в тексті величезну кількість граматичних і пунктуаційних помилок. Прикро, що заступник міністра й професор вишу пише з помилками.