Від певного часу в Україні почали виникати групи, які ставлять перед собою завданням ініціювати ті чи інші зміни в суспільстві.
Либонь найвідомішою є Ініціатива Першого Грудня, яка об’єднала інтелектуалів, яких багато хто вважає «моральними авторитетами нації».
Переважну більшість членів цієї ініціативи я особисто знав і знаю упродовж десятків років. Хтось із них був серед моїх друзів, приятелів чи колег.
Серед «першогруднівців» найбільшим авторитетом був владика Любомир Гузар. Його текст завжди були конструктивними й наповненими мудрістю. З його відходом ініціатива втратила морально-етичний стержень, а її заяви набули банальності загальників.
Подейкують, що ініціативні тексти тепер пише академік І. Юхновський. Це при тому, що в групі є справжні майстри слова. Можливо, біда Ініціативи Першого Грудня в тому, що її учасникам напевно просто нічого сказати українському суспільству. Ні колективно, ні індивідуально.
Зараз стає очевидним, що Ініціатива Першого Грудня не має перспективи. Вона приречена.
Нещодавно ми привітали появу ще однієї подібної групи – Ініціативи 22 Січня. Бачу в цій групі кілька моїх давніх знайомців і вельми шанованих осіб.
Від часу організаційного застілля група поки що нічим не проявилася. Залишається вірити М. Саакашвілі, який заявив про її спорідненість з Ініціативою Першого Грудня. Група не має навіть сторінки у Фейсбуці. Отож її програмні засади залишаються невідомими.
Хоч група й не претендує на статус моральних авторитетів нації, насторожує різношерстність її персонального складу. Для мене залишається незрозумілим, що об‘єднує кількох знаних і шанованих мною людей з тими учасниками групи, які своїми пубоікаціями демонструють свою українобайдужість та українобіжність.
Оскільки об’єднавчим суб’єктом Ініціативи 22 Січня був М. Саакашвілі, якого українська влада видворила з України, цілком можливо, що ця група так і не активізується. Надто різних людей вона в собі виіщує і більшість із них надто далекі від українського суспільства.
Немає сумніву, що поза названими двома групами існують і інші, а якісь сьогодні-завтра появляться на світ. Хай собі плодяться, якщо є ідеї, навколо якої люди хочуть об‘єднатися і з приводу якої хочуть і мають що сказати. Тим більше якщо вони хочуть добра для України.
Головне у цій справі – щоб такі ініціативи були конструктивними й ефективними.
Володимир Іваненко
голова Українського Університетського Клубу
29 березня 2018 р.