Тема Голодомору вносить розбрат в інтелектуальній еліті України
1.
Спроба знецінення Ґарета Джонса чи просто рядове просування антиукраїнських фальсифікацій?
Спроба знецінення Ґарета Джонса чи просто рядове просування антиукраїнських фальсифікацій?
“Фашисти майбутнього називатимуть себе антифашистами” — ця фраза, яка помилково приписується Вінстону Черчиллю, давно вже відома багатьом. Вчора на власні очі побачив подібне — у виступі Олесі Стасюк, фальсифікаторки тематики Голодомору, у якому вона знову просувала власні фальсифікації. А зробила вона це на заході із вшанування Ґарета Джонса, тобто журналіста, який якраз і боровся з подібною неправдою про Голодомор.
Тобто плагіаторці та фальсифікаторці тематики Голодомору Олесі Стасюк дали трибуну (візуалізація на першому фото) на науковому заході…
Тепер детальніше.
У Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського на Володимирській, 62 була відкрита меморіальна дошка Ґарету Джонсу — журналісту, який ще в 1933 розповів про побачені власними очима жахи Голодомору, тобто по суті боровся із фальсифікаціями Кремля та його прихильниками на Заході при висвітленні ситуації в Україні.
Відкриття дошки сумістили з кількома іншими подіями:
— Церемонія нагородження лауреатів 2023 р. відзнакою «Медаль Ґарета Джонса. Правда і честь».
— Урочисте передавання електронного архіву Ґарета Джонса Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського.
— Презентація книги В’ятровичем В. М.: V. Viatrovych, L. Luciuk. Enemy Archives. Soviet Counterinsurgency Operations and the Ukrainian Nationalist Movement – Selections from the Secret Police Archives, 2023
В. В’ятрович, Л. Луцюк. Ворожі архіви. Радянські протиповстанські операції та Український націоналістичний рух, 2023.
Але потім був захід, який можна було б назвати науковою конференцією, якби не участь у ньому псевдонауковиці, авторки плагіатної дисертації (друге зображення – скан з висновком Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти) та фальсифікаторки теми Голодомору (перелік кількох публікацій, де про це розповідається тут) — Олесі Стасюк.
Вже сам факт участі академічно недоброчесної особи у такому заході ставить під сумнів науковий статус конференції. Про яку науку може йтися?
Але ж і у своєму виступі Стасюк — за нині вже добре описаним (винайденим ще Геббельсом) методом — принципом “40 на 60” (це коли більшість висловів і тез заперечень в аудиторії не може викликати, але інше використовується для дезінформації) — просувала відверто антиукраїнські тези про Голодомор.
Так, непідготовлений слухач того міг не зрозуміти — адже тези про Голодомор як геноцид чи про сучасні геноцидні практики Росії заперечень не викликають. Я сам відстоюю більшість із проголошених на тому виступі беззаперечних тез.
Але якщо комусь здалися несправедливими чи наклепницькими мої твердження про антиукраїнські фальсифікації Стасюк, прошу задуматися, чи спрямовані на наукове осмислення, на поширення української візії про Голодомор слова доповідачки, яка:
1. Відверто сфальсифікувала (як упорядниця книги) висновки Комісії Конгресу США про Голодомор, результати досліджень Джеймса Мейса, Роберта Конквеста, висновки автора першої відомої оцінки втрат від Голодомору Степана Соснового, взяла з основу вибиті в катівнях НКВС свідчення радянського статистика Олександра Асаткіна та приписала йому цифру втрат в 7,1 млн, приписала авторам здійснених у 1930-1932 рр. під тиском Кремля прогнозів (про те, як був змушений змінити свої прогнози демограф Арсен Хоменко тут) твердження про кількісні параметри втрат від Голодомору; (упорядковану нею книгу з цими фальсифікаціями вона рекламувала у виступі)
2. Прямо закликала до заперечення Закону про Голодомор та постанови Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року, яким і було юридично затверджено визнання Голодомору як геноциду. Так, заклик обумовлювався начебто недосконалістю викладених у законі та постанові суду тверджень, але на заміну пропонувалося запровадити критерій етнічного походження (за прикладом вірмен, євреїв, ромів) замість національного критерію. Тоді як гіпотетичне офіційне впровадження такого відверто антинаукового і неправдивого критерію не лише заважатиме реальному розумінню Голодомору, а й надасть московитам та іншим заперечувачам Голодомору як геноциду безвідмовні аргументи. Думаю, що якщо не сама Стасюк, то Микола Герасименко, тобто випускник вищих курсів КДБ 1985 року, який спрямовує її роботу і є співупорядником сповненого фальсифікаціями видання (а Стасюк повторює його тези), добре розуміє антиукраїнську чи промосковитську спрямованість таких пропозицій.
3. Називає “п’ятою колоною” тих науковців, які притримуються науково встановлених, тобто найбільш верифікованих на сьогодні кількісних параметрів втрат. А це не лише науковці-демографи, які й встановили цифру в 3,9 млн прямих втрат, а й такі відомі захисники України як Ен Епплбом, Тімоті Снайдер, Сергій Плохій та ін. Кому вигідно означати їх “п’ятою колоною”? Думаю, питання риторичне.
4. У своїй плагіатній дисертації (у промові цього, щоправда, не було) перекладає більшу частину провини на самих українців, демонструючи лише тих місцевих уповноважених, які або ретельно виконували вказівки Кремля, або навіть “перевиконували”, відверто ігноруючи при цьому як приклади спротиву уповноважених, так і покарання Кремля за такий спротив. Додам, що сам факт плагіату у праці особи, яку чимало людей, в тому числі й щиро відданих Україні, вважають за виразницю українських поглядів на Голодомор, де факто вже є дією, спрямованою на дискредитацію візії Голодомору як геноциду.
З коментарів під записом у соцмережах:
На останок таке. Зі Стасюк був у парі (всівся на місці Володимира В’ятровича, тобто там, звідки В’ятрович робив презентацію своєї книги) і з нею (після її промови) одразу пішов дивний тип, який двічі мені погрожував (фото дивного типу див на третьому зображенні, можливо хтось взнає). Погрози лунали після моїх вигуків — ну, не зміг я промовчати, коли говорилася неправда. І якщо зауваги модераторів щодо тих вигуків цілком вписуються в структуру конференції й з цього приводу я до них не маю претензій (інша справа, що за умовчанням трибуну плагіаторам на наукових заходах давати не слід), то наближення до мене впритул якогось дивного типу і висловлення ним особистих погроз з вимогою мовчати та загрозою покарання у випадку непослуху, які, до того ж висловлювалися якраз тоді, коли я мовчав, мені не видаються нормальним явищем.
За тональністю то було схоже із тими погрозами, які 2 листопада 2021 року висловлював мені Микола Герасименко за лаштунками пресконференції, присвяченій презентації книги “Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань” (автори-упорядники Олександр Петришин, Микола Герасименко та Олеся Стасюк), —К., 2021. Тональність (але не зміст) можна зрозуміти, переглянувши відеофрагмент з тієї пресконференції на моєму ютубі.
Можливо, хтось підкаже, що то за дивний тип на третьому зображенні? Хто він для Стасюк? Особистий охоронець? Адвокат? Чоловік? Коханець? Кум-сват-брат? Щодо останніх трьох припущень перепитав тому, що лише у такому випадку якось можу по-людськи зрозуміти його поведінку. Інакше — ні, вважаю такі дії неприпустимими.
2.
На кого реально працює Олеся Стасюк?
Проаналізуймо.
Спочатку — у квітні-листопаді 2021 р. — відбулася ініційована нею та колишнім кагебістом Миколою Герасименком масова фальсифікація студій Голодомору (включно з Висновком комісії Конгресу США, що демонструється на скані), яка була спрямована на те, щоб маргіналізувати тему Голодомору та очорнити тих закордонних істориків, які були адвокатами України (Епплбом, Снайдер, Граціозі). Нагадаю, цих науковців, як і їхніх українських колег, за озвучення науково обґрунтованих втрат від Голодомору команда Герасименка-Стасюк звинувачує в “кремлівських цифрах”, і означає “п’ятою колоною Кремля”.
В грудні 2021 р. — масовий і неприхований плагіат і ті ж таки фальсифікації у написаній бозна-ким для Стасюк (не виключаючи неї самої) дисертації. В самій дисертації — шляхом маніпуляцій з озвученням позиції уповноважених по хлібозаготівлях — перекладання значної провини за геноцид на українців.
Тепер до дискредитації України під’єдналася судова система (рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2023 р. ):
“Визнати протиправними та скасувати рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №16 (29) від 24.05.2023 та рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 27.06.2023 про виявлення порушення академічної доброчесності у вигляді академічного плагіату у дисертації ОСОБА_1 на тему “Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР”.”
Якщо раніше ця маріонетка (на наданому далі лінку з оглядом круглого стола, присвяченого пам’яті Ґарета Джонса, Стасюк просто повторювала слова Герасименка) робила все можливе, щоб знецінити українську історичну науку загалом і, зокрема, візію Голодомору, то тепер робить все, щоб продемонструвати світу, що України — корумпована, нездатна до впровадження європейських цінностей держава.
Тобто доки на фронті за Україну бореться ЗСУ, команда Герасименко-Стасюк знищує українські тили.
Хоча не забуває очорнити по можливості все те, що сприяло визнанню Голодомору геноцидом (у виступі за лінком вона закликала по суті до перегляду Закону про Голодомор і рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року про визнання Голодомору геноцидом).
Кому це все вигідно — думаю, питання риторичне.
Олександр Комарніцький, Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Ви ж усвідомлюєте, що якщо Ви як редактор університетського часопису не відкликали плагіатну статтю Стасюк зі свого збірника, то це означає, що Ви свідомо підтримуєте команду Герасименка-Стасюк?
Зокрема, що Ви теж вважаєте Снайдера, Епплбом, Плохія “п’ятою колоною Кремля”, що виступаєте за перегляд/скасування Закону про Голодомор і рішення Апеляційного суду про визнання Голодомору геноцидом?