Як бюрократія знищує вищу освіту в Україні
Звертаюсь із величезним проханням до колег – тих, хто є викладачами у наших вишах. А у мене, гадаю, багато друзів саме викладачів. Будь ласка, дайте відповідь на запитання: Ви складаєте «силабуси» і «мудлі» – ці новітні вигадки міністерства освіти? Це важливе запитання для тих, хто в курсі (для тих, хто не в курсі – це нереальна навала таблиць, що треба заповнювати і які включають в себе зокрема і порушення авторських прав на конфіденційні тексти лекцій, які у кожного з нас – «ноу хау» і привід для наукових робіт і т.ін.).
Через ці «мудлі», які викладач мусить заповнювати в онлайні після кожного заняття – вираховувати цифри годин, займатися математикою — вираховувати і заповнювати бали «самооцінок» і ще Богзна що, вигадане нещодавно – викладачі просто йдуть з посад.
Це не закордонний досвід! Це – глуха, дрімуча «совдепія». В нашому закладі викладають (без перебільшення!) – «зірки української культури» – відомі режисери, актори, керівники театрів. Могла б назвати купу прізвищ. Скажімо, М. Іллєнко, Б. Бенюк, С. Калантай, І. Капінос, І.Мельник – і ще кілька десятків (може і сотня) професіоналів, для яких робота з молоддю – не спосіб заробітку, а духовне волонтерство. І прекрасні чиновники з Міносвіти вирішили, що всі вони (ми) мусять присвятити свій час складанням тих «силабусів».
Повірте, це справа не одного дня! Це ДИКІ таблиці (і не одна – а ціла купа!), для заповнення яких нам пропонують вивчити спеціалізовані брошури чи пройти курси навчань…
Розуміючи, що розмовляти з чиновництвом майже неможливо, я не можу мовчати. Я хочу знайти остаточного «бенефіціара» такого знущання. Країна у війні. Багато викладачів не покидали свого робочого місця в найгарячіші дні. Тепер я чую: «Якщо не буде силабуса-мудля – будете ходити в університет на волонтерських засадах». А, власне, так і відбувається.)) Я можу звідти піти, не проблема. Але ж у мене купа студентів…
Я знаю, як це робиться за кордоном (звісно, не викладачі-професори цим займаються!). Я знаю, що ВСІ обурені, говорять про це між собою. Це – просто вбивство творчого потенціалу! Я так не хочу. І не можу.
Отже, прошу реакції колег з інших вишів. Ви задоволені новою системою? Може, я не маю рації? Може, варто мовчати??? Ви нормально заповнюєте ці таблиці-журнали, оприлюднюєте лекції і свої відео?? Ви на це згодні? Все ОК?
Якщо не ОК – буду розкручувати тему далі. Ніколи не ходила по кабінетах чиновників. Але познайомитись з паном Оксеном цікаво…
П.С. Я не «заколотниця». Це серйозна тема. Я знаю, що пан новий міністр Оксен Лісовий – наш Захисник (за це низький йому уклін). Але ж в нашому університеті серед викладачів є і волонтери і ті, хто з усіх зусиль підтримує тил.
Чому Михайло Герасимович, який їздить на фронт, знімає там наших воїнів, їздить представляти Україну за кордоном та ще й веде свій курс мусить сидіти і вираховувати ті «мудлі»? І не тільки він…
Чому ми мусимо, як в часи КГБ розписувати своє життя, свої знання, свої «ноу хау» в таблицях та ще й давати посилання (!) на відео!
Я не тегаю тут своїх друзів з інших вишів. Але сподіваюсь на фітбек. Вам все ОК? Нічого не нагадує?…
(фото для привертання уваги)
Ірен Роздобудько
З дискусії:
Наталія Гошилик: Насправді силабус — це потрібний документ. Це спосіб проговорити очікування від курсу, це перше, що читає студент, коли ще курс і не почався, щоб чітко знати, що і як робити, але цей документ має бути проявом і знань, і академічної свободи викладача, а не зверху спущеним документом.
P.S. Я писала силабуси і в Україні, і в США. Бачила зразки європейських.
Вадим Лісовий: В ідеалі, силабус мав би бути крутою, яскравою і переконливою рекламою курсу; Moodle мав би допомагати чисто у технічних завданнях – при дистанційному навчанні, самоосвіті і поточному контролі. Але то в ідеалі… А, як відомо, в ідеалі все є білим і пухнастим – навіть комунізм як ідеальний суспільний устрій.
Інна Ковалинська: Я все пройшла — і мудли, і силабуси. Силабус — це робоча програма, в якій маємо розписати кількість годин. Мудл — спеціальна навчальна платформа. Я і електронний курс розробляла, яким, можливо, зараз користуються, але вже до нього доступу не маю, бо звільнилася з того вишу, вірніше, змусили піти. У нормальних країнах технічними роботами займаються асистенти, а професор тільки читає лекції. До речі, не змогла я підтвердити диплом доцента, бо в них такого немає. Про інтелектуальну власність в нашій країні ніхто не знає, вірніше, не хочуть знати. Написані мною підручники залишилися в тому університеті. В нормальних країнах цей силлабус — це опис програми, тобто, чого саме навчають, якими новими вміннями людина оволодіє в процесі вивчення курсу. І написаний цей силлабус дуже цікаво, так, щоб захотілося цей курс пройти. Зазвичай він висить на сайті університета на відповідній сторінці факультетах або відділення. І тільки с самому кінці в ньому табличка невелика: скільки балів за яку тему або вид діяльності. Треба набрати певну кількість балів за курс, щоб його зарахували. Туди входять індивідуальні заняття, самостійна робота, тести, проекти і т.п. Я таких силлабусів надивилася в різних європейських університетах, коли докторську писала.
Олег Драч: Знаю цю проблему. Це наслідок діяльності бездарів! Є такий тип людини, яка паразитує на тілі майстрів, вигадувати різні “мудлі” та “списдюлі” з тупими методиками які руйнують освіту і відвертають майстрів від цього діла – державна освіта. Як на мене це агонія відмираючої системи. Треба створювати нові форми онлайн освітніх процесів з обов’язковими прямими живими семінарами. А ця совдепія має зникнути. При чому разом з болонією!!!
Ірина Чудовська: Дійсно, силабус це мініпрограма для студентів. У Польщі також це практикують ( знаю з власного досвіду), але не так як у нас.
Є кілька провідних вузів, на кшталт Варшавського, Ягелонського унівеоситетів і інших, де він може бути на одну, а то і пів сторінки ( теми курсу, література і вимоги до оцвнювання), оскільки важливим є авторський підхід, а не формалізм… є інші вузи, з стандартами… У нас це винесено або доведено до Абсурдного формалізму…на рівні університету закріплені «стандарти» програми, які всі викладачі мають «стандартизувати»…На жаль, абсурду там багато «від формування стандартних компетенцій» до «отримання стандартних результатів», які ніхто на вході і на виході не вимірює…Більш того, у нас це просто абсурдально, оскільки силабуси ( по єврорейські, а по-нашому програми) є ключовими документами для НАЗЯВО… і не дай Бог викладач напише не по стандарту… це «порушення», хто знає яких норм… а те що на 50 відсотків, це просто симуляція бурноі діяльності і купа втраченого і змарнованого часу викладача, це – інша справа… Так за кордоном подібні речі є, але в різних вишах по-різному; як то кажуть, там без «фанатизму», а у нас це доведено до стандарту, який граничить з абсурдом…Переробляти програми» це просто «святе» дійство, а якщо тобі щось не подобається))) ну це ж всі викладачі роблять, а ти «що» особливий/особлива; та ще і за кордоном так роблять… та ще й НАЗЯВО «вимагає»… Ну, силабус це «святе» це поза обговоренням)
Володимир Сорока: Як же ця совдепія дістала!
Які дебіли це взагалі впровадили?
Хто саме?
Є призвища?
Має ж бути якась персоніфікація душегубів!
Мають нести бодай моральну відповідальність.
На чисту воду їх!)
Чиновників всратих до суду заслужених вчителів країни!!!
Вирішимо їх долю раз і назавжди!
Сидір Кіраль: Це такий ідіотизм, якого світ не бачив, це гробить освіту, я щасливий, що пішов з університету, бо від тих мудлів та тих м…, що їх придумали, серце не витримує. Наше ООН – це гробовець освіти та науки, як і ті ідіотські скопуси, коли “братська могила” з 5-10 викладачів надсилають статтю до 10 ст., платять шалені гроші, і таким чином двигають науку. АБСУРД!!! Франко, Кримський… не мали публікацій у скопусах, але й до нині їхні праці актуальні. Бізнес зробили на рівному місці, ми не вміємо, а чи не бажаємо захищати своє. А творчі виші, то й мови нема, там має бути ТАЛАНТ, тут плагіат не пройде, від якого так легко відмовляються… прийміть співчуття, дорога Ірен, правильно чините – годі мовчати!!!
Олександр Висоцький: Я два роки пропрацював викладачем і звільнився саме через купу нецікавих і вбивчих вимог, мудлу, надмірного контролю і вимог саме до викладачів. мені щиро шкода наших освітян. вони працюють за копійки, а їх з усіх боків принижують і обмежують. так працювати не цікаво.
І, треба сказати, що у мене був досить прогресивний і молодий колетив. Думаю, що я описую кращі умови з наявних у країні. В більш консервативних ЗВО порядки суворіші.
Леся Чекіс: Підтримую ваші думки. Система працює на знищення творчих, фахових спеціалістів, а від цього тягнеться шнурочок до середньої, початкової освіти. Комусь дуже хочеться, щоб українська нація була неосвідченою…..
Ольга Швед: Мудлі (українською віртуальне навчальне середовище ВНС)- в якому працюють викладачі зі студентами і іноді після перевірки можуть отримати номерний сертифікат на сторінці дисципліни (в деяких зно обов’язково) , сюди входять : відомості про викладача (кожен сам себе описує), програма дисципліни з темами лекцій, короткий глосарій основних термінів, теми практичних занять або лабораторного практикуму; короткий чи довгий силабус ( від 1 до 10 стр. – Інтелектвальна власність ,то і не всі показують іншим) – тобто угода зі студентом, що він має виконати, щоб завершити курс дисципліни, скільки тестів, звітів з лаб практикуму і , якщо велика самостійна, то подають рекомендовані теми (презентації з текстами доповіді) і вимоги до індивідуальних завдань ( дуже помічне якщо студент на індивідуальному графіку і працює), також передбачає викладач контрольну чи короткі тести ( бажано виконувати їх , on line, тоді менше перевіряти і “можна в кіно піти, а не перевіряти зошити”), а для цього створюється банк питань з набором відповідей, а тести і білети формує ВНС тому нема потреби пояснювати чому такі питання конкретно комусь випали, далі подать короткі конспекти лекцій з планом (або якщо хтось не хоче ділитися своєю ненадрукованою інтелектуальною власністю , то свій посібник чи підручник чи монографію. Також може подати різні посилання на on line ресурси, а також , якщо не боїться втратити інтелектуальної власності, подає свої презентації до кожної лекції. В кінці семестру заглядає в журнал оцінок, попередньо встановивши скільки балів ви ставите ха кожне завдання студентові і чи потребуєте усного захисту роботи (додаткові бали), частина балів висавлені автоматично, і в розділі ЗАВДАННЯ індивідуальних завдань, куди студенти закидають свої виконані роботи , оцінюєте їх, ( автоматично бали переносяться в журнал). Лабораторні виконують аудиторно, тому звіти можуть не закидати у ко ірку “завдання” ВНС ( або подають короткий перелік виконаних досліджень), але щоб оцінка висвітилася студент може закинути записку, що роботу виконав, захистив і отримав оцінку, а викладач лиш додасть її автоматично в журнал
і от є підсумок поточного контролю за семестр, тоді залишається виконати екзаменаційний білет (І та ІІ рівень можна on line, то і швидше перевіриться), а ІІІ рівень письмово і усно в аудиторії, та до обговориться
10 балів додаткових питань викладача ( усна компонента),
а якщо залік, то за вимогами чи викладача, чи студента достатньо кілька уточнюючих питань до 10 балів по виконаній роботі.
Але щоб вимоги до дисципліни, могли побачити студенти ще перед її вибором, викладач подає короткий опис (короткий силабус на одну сторінку) з використанням літератури в опис дисципліни до даної освітньої програми ОПП чи ОНП за спеціальністюна сайті.
А також для магістрів, які долучаються до лекцій за графіком, на платформі Google Meat (якщо зно оплачує запис), або Microsoft Teams , або zoom, ведеться on line запис лекції за графіком ( хто зі студентів не встиг, чи була тривога, а викладач має можливість записати лекцію з укриття), зможуть потім долучитися до перегляду у вільний час.
Ось коротко і все, відомість записує викладач за день ,
Якщо дисципліна залишається на наступний рік клмпонентою освітньої програми, оформлчють сертифікат, а якщо мають сертифікат, то лиш оновлюють ВНС , це звичайно залежить від професійного навантаження дисципліни, і чи є нові закони, виробництва, інновації, інвестиції, стартапи тощо…
а потім викладач за 4 дисципліни одержує повну чи половину чи чверть ставки і виконує дослідницьку роботу з магістрами, аспірантами чи за науковими проектами (добре, коли з НДІ НАНУ)
і якщо не звільняєшся, тоді вже можна і “в кіно піти…
У нас ВНС уже багато років…
Дзвінка Калинець-Мамчур: Мені особисто легше скласти силабус, а не програми (правда, НАЗЯВО інколи ще їх також вимагає). Це зручний варіант для студентів. Moodle- дуже корисна платформа, яка полегшує навчання і викладання в умовах дистанційного навчання, та навіть і очного. А от у час акредитації, ці таблиці, які потрібно для Нац.агентства з якості вищої освіти, – це величезна робота. Як і сама акредитація…
Анатолій Матвійчук: Це дикість, через яку я залишив викладання в університеті культури. Купа всіляких планів, таблиць, коєфіцієнтів – так звана Болонська система убила бажання працювати викладачем. Будь-коли деканат мав можливість тероризувати тебе і тримати в напрузі. Врешті, це змусило покинути викладання, хоча багато студентів і досі інколи згадують добрим словом.